З чоловіком у шлюбі 5 років, чекаємо на дитину. З початку стосунків я періодично стикалася з тим, що чоловік листується з дівчатами, фліртує.
Раніше спеціально перевіряла десь раз на пів року його телефон, і щоразу стикалася з такими смс. Звісно він вибачався, казав, що я не так все зрозуміла, і після знову було затишшя.
Вчора телефон лежав поряд зі мною, і прийшла смс, яку я навіть не відкривала (текст висвітився вгорі екрана). Мимоволі прочитала, тому що була впевнена, що це його хрещена вітає зі святами. Але виявилось, йому писала дівчина.
Текст був таким: «Не могла втриматись і не написати тобі. Як справи? Я дуже сумую!». Я спитала чоловіка, що це таке. А він каже, що знову до нього якась колега клеїться, і що вона звісно не потрібна йому.
Видалив всі смс, а потім показав, що написав їй: «Не можу тобі, крім спілкування, нічого дати, більше не пиши мені». Але я вже настільки не довіряю йому з того дня, думаю, мабуть, він її попередив, щоб не звертала уваги на цю смс. Я вагітна, мені не можна нервувати, а тут таке…
Я все одно нервую, як би він мене не заспокоював, вичитую його та шукаю. І сьогодні він сказав: “Мені все одно, я не винен, набридло це пояснювати, не хочеш – не вір”. От і все. Що цікаво, я ніколи раніше так не поводилася, намагалася бути чудовою та дбайливою дружиною, гарною господинею.
І начебто він мене любить і щасливий на малюка чекає. Але настільки він широкої душі людина, завжди дуже веселий і любить пожартувати, пофліртувати, навіть із продавчинями у магазині.
Тому мені здається постійні «приставання» від різних дівчат — не випадковість, а закономірність. Він сам їм робить знаки уваги, фліртує, щось говорить таке, що вони потім божеволіють. А в такому стані жінки готові посунути і дружину, і дитину, і все інше. Мені гидко це все. Як змиритися з такою рисою характеру? І чи варто миритися з нею взагалі?
