Мій день народження ми відзначали на кухні, бо “ну грошей зайвих немає”, а день народження чоловіка буде у ресторані, хоча з грошима взагалі нічого не змінилося

Мій день народження ми відзначали на кухні, бо “ну грошей зайвих немає”, а день народження чоловіка буде у ресторані, хоча з грошима взагалі нічого не змінилося

Після нещодавньої розмови з чоловіком я почуваюся в нашій родині чи то прислугою, чи то бідною родичкою. Мені майже прямим текстом було заявлено, що на мені можна економити.

Ми зараз накопичуємо на квартиру, і накопичення йдуть дуже повільно, бо нам ще й винаймати житло доводиться. Щоб відкласти якомога більше доводиться сильно економити.

Я до питання економії підходжу відповідально. Про походи до салонів я вже забула. Манікюр і педикюр роблю собі сама вдома, а на стрижку та фарбування ходжу як модель до учнів перукарів.

У мене купа карток на знижки, я знаю, де купити дешевий одяг. Щоб заощаджувати на їжі, я складаю меню на тиждень і купую лише потрібні продукти.

А що робити? Намагаюся якось крутитися, тому що економія – це добре, але жити хочеться. І я думала, що чоловік мене підтримує у цьому починанні.

Мій день народження ми відзначали вдома. Я накрила скромний стіл, прийшли найближчі – наші з чоловіком батьки та пара моїх подруг.

Мені подарували гроші, які майже повністю відбили організоване мною свято. Скромно, натомість і задоволення отримали, і вийшло вигідно.

Я думала, що чоловік піде таким же шляхом, і свій день народження відзначить так само скромно в колі рідних і близьких за затишним домашнім столом.

Але чоловік вирішив, що коли йому виповнюється тридцять п’ять років, то треба з цього приводу закотити свято. Він хоче зняти ресторан, де збере всю рідню та друзів.

А “вся рідня” у чоловіка це приблизно п’ятнадцять людей. Там усілякі тітоньки, дядечки, племінники та інші особи з якими ми не спілкуємося кожного дня. Та друзів десяток набереться.

Це вже свято серйозне, в ресторані це стане в таку копійчину, що ми свій бюджет потім ще дуже довго по шматочках збиратимемо.

Я спочатку думала, що чоловік жартує з приводу ресторану та кількістю гостей, але він заявив, що не кожен рік у нього ювілей, тому він хоче його відзначити так, щоб запам’яталося.

Так можна і не в ресторані відзначати, щоби запам’яталося. Не в закладі ж справа. Але чоловік уперся, хочеться йому в ресторані та й все.

Я навіть образилася. Запитую, а чого мій день народження на кухні відзначали? Я теж хотіла б гарне вбрання, піраміду з шампанським і стейки мʼяса.

Чоловік пом’явся, потім заявив, що у нас із грошима тоді було погано. Ну так, а зараз прямо добре раптово стало. Тільки я про це не знаю.

Чоловік надувся і заявив, що хоче відзначити у ресторані, а там хоч, якщо бажаю можу не приходити. Як мені це образливо. Чому я думаю про сімейний бюджет, а чоловік ні?