Живу з хлопцем звички заради…
Важко жити з людиною, яка постійно вдає з себе жертву. Спочатку я шкодувала свого хлопця, коли той вечорами розповідав, що на роботі керівництво його не цінує, колеги підставляють. Після сотої скарги я прямо сказала хлопцю шукати нову роботу. Але він не шукав. У мене склалося враження, що йому подобається, коли навколишні шкодують і співчувають.
Іноді і у мене з ним трапляються скандали. Найсмішніше, що в кожному скандалі винна тільки я. Він таким чином перевертає все з ніг на голову, що начебто і не винен зовсім. А часом навіть спеціально робить так, щоб здавалося б нешкідливу ситуацію перетворити на скандал.
Коли він починає розповідати про своїх родичів, друзів, колишніх колег, то лише він один наївний білий і пухнастий, а кругом тільки вовки. Не здивуюся, що і про мене вже навигадував вигадок.
Помітила, що крім пліток і гидот, його більше нічого не цікавить. Навіть кухонні розмови про політику йому не приносять стільки задоволення, скільки звинувачення знайомих людей у всіх смертних гріхах. Плітки і жінку не прикрашають, а коли чоловік починає пліткувати, немов базарна баба … Фу, противно!
Раніше я його любила, вислуховувала всі скарги, а зараз … Втомилася. Чесно … Дуже втомилася. Коли йду додому з роботи, то думаю лише про те, як би позбутися від неприємних розмов. Живу з людиною звички заради. Одружитися зі мною він не має наміру. Та й я б зараз за нього не пішла заміж. Потрібно розходитися. Думаю, що швидше, то краще. Ех, який скоро скандал буде!
