Хочу в старості перетворитися в такого ж веселого діда.
Переїхав недавно в приватний будинок. У будинку досить швидко обжився і відправився знайомитися з сусідами.
Всі сусіди як сусіди, але є серед них один класний дід, який настільки класний, що він сам цього не усвідомлює. Живу по сусідству з дідусем вже другий місяць і у мене вже є дві чудові історії.
Історія перша
Так як переїхали взимку, а зараз весна, то і сніг тане потихеньку. А на дворі стали з’являтися собачі проліски.
То тут, то там зійшов сніг і оголює «собачі міни». Що робити? Прибирати, звичайно! Я озброївся совочком, віником і мішком. Ходжу прибираю, а далі діалог:
Дід: Що, Василь, урожай вийшов збирати?
Я: Так, вродило цієї зими. А Ви, дивлюся, зібрали вже?
Дід: Так. Зайшов додому, підлива з м’яса залишалася. Ну, я полив кожну “міну” підливою. А на наступний день чистий двір. Самі наробили, самі і прибрали.
Історія друга
Дідусь живе один. Чи то бабусі ніколи не було, то чи вже не стало – потайний дідусь не розколюється, все більше віджартовується. Ну так от.
Сіли в автобус один. Їдемо в сторону ринку. Автобус смикається і в руки дідусеві падає бабуся. Дідусь її оперативно підхопив. Бабуся ж якась агресивна попалася:
– Ти що, старий, мене лапав?
– Я вас ловлю, леді.
– У мене відмінний вестибулярний апарат. Я б не впала.
– Ну ладно, – відповідає дід і відпускає бабулю.
Та з гуркотом падає на підлогу.
