Мій сусід дід не схотів прибирати після зими «собачі міни» на вулиці, так він взяв м’ясну підливу і пополивав, каже, що наступного дня все було чисто

Хочу в старості перетворитися в такого ж веселого діда.

Переїхав недавно в приватний будинок. У будинку досить швидко обжився і відправився знайомитися з сусідами.

Всі сусіди як сусіди, але є серед них один класний дід, який настільки класний, що він сам цього не усвідомлює. Живу по сусідству з дідусем вже другий місяць і у мене вже є дві чудові історії.

Історія перша

Так як переїхали взимку, а зараз весна, то і сніг тане потихеньку. А на дворі стали з’являтися собачі проліски.

То тут, то там зійшов сніг і оголює «собачі міни». Що робити? Прибирати, звичайно! Я озброївся совочком, віником і мішком. Ходжу прибираю, а далі діалог:

Дід: Що, Василь, урожай вийшов збирати?

Я: Так, вродило цієї зими. А Ви, дивлюся, зібрали вже?

Дід:  Так. Зайшов додому, підлива з м’яса залишалася. Ну, я полив кожну “міну” підливою. А на наступний день чистий двір. Самі наробили, самі і прибрали.

Історія друга

Дідусь живе один. Чи то бабусі ніколи не було, то чи вже не стало – потайний дідусь не розколюється, все більше віджартовується. Ну так от.

Сіли в автобус один. Їдемо в сторону ринку. Автобус смикається і в руки дідусеві падає бабуся. Дідусь її оперативно підхопив. Бабуся ж якась агресивна попалася:

– Ти що, старий, мене лапав?

– Я вас ловлю, леді.

– У мене відмінний вестибулярний апарат. Я б не впала.

– Ну ладно, – відповідає дід і відпускає бабулю.

Та з гуркотом падає на підлогу.