Нещодавно в нашій квартирі оселилася найкраща подруга моєї дружини. Я й подумати спочатку не міг, що вона так міцно влаштується на наших квадратних метрах. Вона жила у нас і нікуди не збиралася виїжджати. Мені довелося довгий час ночувати на кухні. Одного разу я з’ясував, що подруга не любить чоловіків і стала коханкою моєї дружини. Історія з життя від першої особи.
– Вітя, тут у Свєти невеликі проблеми в сім’ї. Ти не проти, якщо вона у нас переночує? – якось поцікавилася у мене дружина.
Світлану я знав давно. Вона навіть на нашому з Наташею весіллі була свідком. Не можу сказати, що був в захваті від цього прохання, але все, же дозволив. За свою наївність розраховував, що Свєта дійсно у нас переночує тільки одну ніч.
– А що у неї сталося? – поцікавився у Наташі, коли та закінчила розмову по телефону.
– Так її чоловік з дому вигнав. Така скотина! Мало того, що сам зраджував їй, так ще Свєта виявилася і винна. Як ви, мужики, так примудряєтеся у всьому знаходити винних?
У відповідь я знизав плечима. Якщо вірити всьому тому, що мені розповіла тільки що Наташа, то чоловік Світлани і правда негідник. Але не виключаю і того, що Свєта запросто могла піднести все таким чином. Виставити чоловіка в поганому світлі для жінок простіше простого.
Поки Світлана добиралася до нас, ми з Наташею намагалися часу дарма не втрачати. Живемо у двокімнатній квартирі. В одній кімнаті ми, а в іншій – діти. У нас з Наталкою двоє дітей: хлопчики Паша і Костя. Тому питання про те, куди, нехай навіть і на одну ніч, розмістити Світлану, було актуальним.
– Ну не на кухні їй же стелити? Сюди хлопчаки в будь-який момент можуть зайти. Не переодягнутися навіть! Давай тоді так зробимо. На кухні я цю ніч переночую, а ви тоді зі Світланою в нашій кімнаті, – запропонував я Наташі.
Та сперечатися не стала. У такій ситуації складно щось взагалі інше придумати. Через пару годин до нас приїхала Світлана. Її приїзд перетворився в невелику вечірню посиденьку.
– Вітя, ти не уявляєш, наскільки він знахабнів. Я і раніше підозрювала, що у нього хтось є. Але він останнім часом взагалі перестав навіть намагатися приховувати від мене свою коханку, – почала розповідати про свою важку жіночу долю.
Незважаючи на те, що вона вважається найкращою подругою моєї дружини, ми знаємо одне одного вже багато років, з її чоловіком я не знайомий. Якось нам не доводилося перетинатися на спільних заходах, сім’ями ми нікуди спільно не виїжджали. Так що судити про нього міг тільки, за словами нашої гості.
Скарги на чоловіка затягнулися далеко за північ. Тому що справа відбувалася на кухні, моїй спальні на одну ніч, то мені доводилося всі ці одкровення слухати. А моя Наташа підтакувала своїй подрузі. За цю ніч, що Світлана провела у нас вдома, вона мені набридла. Стали дратувати її нескінченні скарги на чоловіка і те, що Наташа з нею в усьому погоджується. У мене складалося відчуття, що я потрапив в якийсь клуб чоловіконенависниць, а потім і зовсім став відчувати себе зайвим.
– Вітя, тут така справа … Пам’ятаєш, ми з тобою вчора розмовляли щодо того, що Наташа у нас тільки одну ніч переночує? Така вступна частина від моєї дружини могла означати тільки одне. Зараз вона запитає, чи не проти я, якщо Світлана залишиться у нас ще. Як у воду дивився!
– Просто їй, правда, нікуди більше йти. А квартиру зняти вона поки не встигла. У неї ввечері зустріч з ріелтором. Ось зніме і більше не буде нас обмежувати Ну не виганяти ж подругу дружини на вулицю? Світлана мені хоч і набридла, але не впустити людину, якій нікуди йти – це вже занадто.
Зустріч з ріелтором пройшла невдало. Квартира, яку пропонували, Світлану не влаштувала. Тепер на подібні зустрічі з ріелторами вона їздила, мало не кожен день після основної роботи. Неважко здогадатися, що весь цей час жила у нас в квартирі, а для мене кухня встигла перетворитися в житлову кімнату. Перший час, що в моїй квартирі живе чужа жінка, мене напружувало. Від деяких звичок мені довелося відмовитися. Не вдавалося, і усамітнитися з дружиною, так як в кімнату в будь-який момент могла зайти Світлана. Потім я трохи звик до цього, а ще через якийсь час навіть почав умудрятися бачити в цьому плюси.
Одна жінка добре, а дві краще. Світлана прагнула допомогти по господарству, регулярно вечора проводила біля плити, готувала різні страви, а в кінці місяця навіть віддала частину грошей за квартплату. Паралельно з цим я став відчувати, що з Наташею ми віддаляємося одне від одного. Вона весь свій вільний час стала проводити зі Світланою. Я завжди вважав, що ревнувати дружину до подруг – остання справа, якою буде займатися чоловік-ледар. Я себе до таких не відносив, але, цілком ймовірно, зовсім скоро міг і їх ряди поповнити.
– Наташа, а давай в кіно сходимо в вихідні? Дітей моя мама вже погодилася забрати до себе. Вона по ним дуже вже скучила. А ми з тобою так давно вже нікуди разом не ходили, – запропонував я дружині. Насправді, мені це кіно даром не потрібно було. Я не великий любитель ходити по кінотеатрам, але мені в той момент було важливо упевнитися в тому, що Наташа ще хоче проводити час зі мною.
– Звісно! Ти маєш рацію – ми, напевно, років сто вже в кіно не були. Я навіть не знаю, що там йде зараз. А куди підемо? Якщо ти не проти, я у Світлани спитаю спершу, куди їй більше хочеться, радісно защебетала Наташа.
А при чому тут, власне, Світлана? Я хіба запросив двома хвилинами раніше Світлану, а не свою дружину? І тут все встало на свої місця.
– Я думаю, ти не будеш проти, якщо і Світлана з нами піде? Залишати її одну не хочеться. У неї зараз такий період непростий. Ти не знаєш, але вона вчора на розлучення подала, – пояснила мені Наташа.
А я-то, наївний, думав, що Свєта швидше з чоловіком помириться, ніж квартиру зніме і звалить з нашої. Тепер вже точно найближчим часом на це розраховувати не доведеться. Це вона тільки подала на розлучення вчора. Тепер їх розведуть, в кращому випадку, через місяць. Виходить, весь цей час вона буде тусуватися у нас?
Рубати зопалу я не звик. Я взагалі прихильник виважених рішень. Вже не пам’ятаю, що саме і коли виводило мене з себе, але Свєта з цим впоралася просто на ура. Від злості у мене затряслися руки, а від того, щоб учинити скандал, я був буквально в парі кроків. Але в останній момент стримався. У ситуації, що склалася нічого криками і биттям посуду не вирішиш. Можна тільки гірше зробити, тому що я бачив, як Наташа залежна від Свєти. Ось тільки в чому секрет такої залежності я ніяк зрозуміти не міг.
Для початку постарався поставити себе на місце Свєти. Нічого путнього з цього не вийшло. Я уявив, що посварився з Наташею і пішов з дому. Так, цілком ймовірно, одну ніч я у друга і переночую, але ніяк не більше. На наступний день вже став би шукати квартиру. Нічого хорошого в тому, щоб обмежувати людей у їх власному будинку не бачу. І це за умови, що (просто впевнений в цьому), мій друг не став би мене виганяти, а, навпаки, пропонував залишатися якомога довше. До того ж ми з Наташею і двома дітьми жили не в триповерховому котеджі, в якому місця вистачило б на роту солдатів. У нас звичайна двушка! Якщо чесно, нам вчотирьох в ній буває іноді тісно, а тут ще й Світлана.
– Наташа, а коли від нас Світлана з’їде? Ти зрозумій, не зовсім нормально, що вона так довго з нами живе. Невже не в змозі зняти квартиру? Або у неї немає родичів, у яких могла б пожити?
– Вітя, а то ти не знаєш, що у Світлани в батьківській квартирі яблуку ніде впасти? У неї там сестра живе з чоловіком, племінники, брат з дівчиною періодично навідуються. Вісім чоловік на три кімнати! Ну, куди там Світлані ще?
– А нам вона куди? Нас п’ятеро, але на дві кімнати. Адже вона не може у нас жити завжди.
Після цієї бесіди Наташа на мене образилася і потім ще кілька днів розмовляла зі мною тільки в разі крайньої необхідності. «Вітьок, ти дострибаешься. Скоро тебе ця Світлана виселить спочатку на балкон, а потім і зовсім в гараж перевезе твої речі. Акуратніше з цим. Баби – вони такі хитрі, – радив мені мій товариш, а за сумісництвом і сусід по гаражу Антон. – Хоча, що я впадаю в розпач? Бачитися будемо частіше. Буду в гості в гараж до тебе приходити ».
З Антоном ми зустрілися в той вечір в пивній, яка розташована недалеко від мого будинку. Туди я після сварки Свєти став заглядати мало не кожен день. Просто додому йти мені ну ніяк не хотілося. У чомусь Антон мав рацію. Повільно, але вірно Світлана виживала мене з дому. Цікаво, вона робила це спеціально? А потім я став помічати, що Наташа змінила своє ставлення до чоловічої статі. Я кілька разів заводив стару шарманку про те, що Світлані було б непогано зібрати свої манатки і звалити з нашої квартири.
«Вітя, ну чим вона тобі так заважає? Адже вона навіть не обмежує нас ні крапельки. У тебе на кухні є диван, телевізор, холодильник з їжею. Що тобі ще треба? »
Тепер Наташа, я впевнений, з подачі своєї подруги, стала думати, що мужики – істоти невибагливі, які знаходяться на нижчому щаблі еволюції. Антон правий – такими темпами я скоро буду жити в гаражі. Диван, телевізор і холодильник – все, що мені потрібно для щастя.
Розмовляти з Наташею про переїзд Свєти було марно. Було у мене в запасі ще кілька способів виселити нав’язливу подругу. Крайній з них – просто взяти і вигнати її, а потім слідом викинути всі речі. Але, з огляду на Свєтін вплив на Наташу, не був упевнений, що моя дружина не піде слідом за нею. Я пішов іншим шляхом. Якщо раніше я висловлювався з приводу Свєти виключно пошепки або в її відсутність, то тепер просто перестав себе обмежувати. До обговорення питання про переїзд Свєти повертався, мало не щовечора. І робити це намагався таким чином, щоб суть нашої розмови точно доходила до вух її подруги. Не допомогло. Світлана була непробивна. Зі мною вона продовжувала вести себе так, ніби нічого не відбувається. Типу, вона не в курсі про мою позицію. Хоча я впевнений, що всі розмови з Наталкою вона прекрасно чує.
Ситуацію кардинально змінило несподіване знайомство. Я, за вже сформованою звичкою, коротав вечір після роботи в пивній за кухлем пива. І тут до мене підсів зовсім незнайомий чоловік. Я спершу подумав, що він мене з кимось переплутав,
– Ти ж Вітя? Чоловік подруги моєї практично колишньої дружини Світлани? – поцікавився у мене незнайомець.
Я кивнув у відповідь.
– Знаю, що Свєта живе у вас.
Після цих слів я встиг зрадіти: нарешті-то він одумався і вирішив повернути її додому. Але ні…
– Ти давай з нею обережніше. Вона нашу сім’ю зруйнувала, а тепер, я впевнений, над руйнуванням твоєї працює. Так, помічено було вірно!
– Жени її куди подалі. Ти думаєш, їй, чому зі мною не жилося нормально? Та тому що вона чоловіконенависниця. Їй відносини з жінками подавай. Жінок вона любить…. Ну ти розуміешь в якому плані?!
Ось такого повороту подій я не очікував! І що робити далі? Невже моя дружина завела собі коханку? З коханцем все було б набагато простіше – хоча б знаєш, як себе вести. А що робити з коханкою?
Увечері, прийшовши додому, я витягнув свою дружину на кухню на розмову. Налаштований був рішуче. Не вистачало ще, щоб мені дружина зі своєю подругою роги наставляла. Наташа не стала довго відпиратися і у всьому зізналася.
– Отже, нехай Світлана зараз же речі збирає! Мені без різниці, куди вона піде. Чи не в кам’яному столітті живемо – на крайній випадок, в хостелі переночує. Може, любов свою зустріне. Якщо не збере, то я їй допоможу і з балкона, для швидкості, відправлю, – поставив я Наташу перед фактом.
– Якщо ти її виженеш, то і я за нею піду, – мабуть, Наташа думала мене налякати і змусити так відмовитися від свого рішення. Але я був тоді не в тому стані.
– Будь ласка! Можу й тобі допомогти речі зібрати за компанію.
Наташа психанула і пішла все розповідати своїй коханці, а заодно і речі збирати. Вона дійсно в той вечір поїхала зі Світланою. Дітям мені довелося сказати, що мама поїхала допомагати тітці Світі облаштовуватися в новій квартирі. Начебто повірили. Довго відносини Свєти і моєї дружини не тривали. Приблизно через тиждень Наташа з’явилася вдома. Ми довго розмовляли, вона плакала, просила вибачення. Їй я сказав, що все забув, що прощаю її. А ось насправді не впевнений.
Як не крути, але Наташа мені зраджувала. Нехай ні з чоловіком, але все, же зрада мала місце бути. Але у нас двоє дітей. Хочеться, щоб вони росли в повній сім’ї. І Наташі я поставив умову: щоб Свєти на порозі більше не було. А також ніяких інших близьких подруг, які здатні зруйнувати сімейне щастя.
