Мені 24 роки, я одружена 1,5 року, дітей поки немає, але плануємо. Чоловік мій добрий, відповідальний, порядний, любить мене. Я його ціную, підтримую, оберігаю, ставлюся з великою симпатією. Люблю по-своєму, не так палко, як чоловік мене.
У нього є друг. Він не одружений, бабник. Часто забігає до чоловіка, а іноді, як я тепер розумію і до мене, але обставляє все, що йшов повз, мовляв, дай до друга загляну, гляди, а його вдома немає, а ти одна, ну я його почекаю, а поки поговоримо, чаю поп’ємо.
Спочатку я думала, що це випадковість, потім друг то тортик принесе, то цукерки. Як тільки він приходить, я завжди дзвоню чоловікові та кажу, що на нього чекають, або що передати. Чоловік кілька разів опинявся вдома, а я йшла спеціально. Друг завжди, коли домовляється з чоловіком про зустріч приходить раніше на пів години чи годину.
Якось моя мама була в мене, і прийшов друг. Посиділи, попили чаю і друг пішов. І ось, що сказала моя мама: «Ти помічала, як друг твого чоловіка на тебе дивиться? Він з тебе очей не зводить. Він у тебе закоханий однозначно. А ти як до нього ставишся?». Я щось жартувала. Щиро кажучи, і я думала, що друг ходить не просто так. Але дистанцію я зберігаю, і поки що він кордон не перетинає, але якісь натяки та дифірамби він мені вже співає.
Чи він мені подобається? Не дуже. Хоча він цікавий співрозмовник, багато подорожує і багато знає та вміє, але його нав’язливість мене дратує.
Але мама через деякий час знову завела цю розмову, що він цікавіший за мого чоловіка і вона вважає, що той друг у мене дуже сильно закоханий. Каже: «Він же тобі подобається? Ти так бентежишся, коли він тобі робить компліменти, а він прямо мліє, коли ти червонієш». Але я їй відповіла, що друг мені не подобається, жодних почуттів я до нього не відчуваю. І що відповіла моя мама: «ну тоді хоч потренуйся на ньому, а то зовсім фліртувати не навчилася, та й з ким вчитися, твій то чоловік як сокира».
Я була у шоці. Моя мама, 30 років у шлюбі з батьком, завжди поводиться дуже манірно з людьми, особливо з чоловіками, і раптом мені таке радить. Чоловіка я попросила другові пояснити популярно, щоби без запрошення до нас не приходив. Але тут підметушилася знову мама, і кілька разів кликала мене до себе, і приходив він. Я просто збігала, не хотіла, щоб цей чоловік проводжав мене і щось думав зайве.
Але що ж робити з мамою? Зараз тато хворіє і мені доводиться часто в них бувати, а там ненароком приходить цей друг, то трав’яний збір приніс татові, то мамі книжку почитати, то просто відвідати хворого. Думаю, що мама друга попереджає, як я до неї їду. Навіщо вона зводить нас?
Моєму чоловікові вона неприязні не висловлює. Я виїжджала у відрядження, так вона приходила йому готувала обід. На дачу мій чоловік її возить нашою машиною, дрова їй коле, город копає, продукти привезе, банки, склянки, закрутки. До його батьків вони з татом їздили, а за спиною вона звідує.
Що мені робити? І лаятись з нею не хочу, і приходити до неї неприємно, друг часто «забігає». Що порадите люди з досвідом? У вас таке бувало?
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…
Я дуже рада, що мама зважилася у свої сорок вісім років почати все з чистого…
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…