Була у мене подружка Катя, дружили ми з нею багато років, не те що були кращими подругами, а просто спілкувалися. Вона була відмінницею з довгою косою. Така проста дівчинка з бідної сім’ї.
Моя мама її завжди шкодувала, купувала ляльки, морозиво, кофтинки, хоча самі жили теж досить біднувато. Так ось, ми виросли, закінчили школу. Я вступила до технікуму, вона вступила до університету на бюджет, вона ж відмінниця. Вона почала зустрічатися з одруженими чоловіками, в ролі коханки і її це цілком влаштовувало. Причому коханець одружений був у неї не один.
Ах, так, і хлопець у неї був. І ось я чую, що наша Катруся народила! Та ще й як. Вона завагітніла від чергового коханця свого. Вагітність приховувала від усіх, від батьків, від хлопця. Ходила на роботу (а працювала вона в магазині добу через дві). І ось на роботі у неї почалися перейми, вона у своїй напарниці попросилася піти поспати пару годин в кімнаті відпочинку. І почала там народжувати потихеньку, ніхто ж не знав що вона в положенні.
Її напарниця, забувши свій телефон в кімнаті відпочинку, зайшла і бачить що Катя народжує. Та в жаху дзвонить начальству, в швидку. Ну і вона в швидкій прям і народила, дівчинку.
Хлопець її в шоці, мати в шоці. А Катя взяла і відмовилася від дитини. От не мій і все тут. Хлопець її просив, зробив пропозицію їй, вона відмовилася. Мати казала, давай я сама буду виховувати, вона ні і все! Ще й розкрилося що її відрахували вже давно з інституту.
Бідна мама, в один день стільки інформації про свою доньку дізналася, ворогу не побажаєш! Я зрозуміла що це просто жахлива людина, яка хотіла просто народити потихеньку і викинути свою дитину.
Ось можна було раніше просто позбавитися? Навіщо так все? Ось тобі і відмінниця в приклад. До речі, маленьку дитину відразу забрали. Нехай краще ніколи не дізнається хто її мати!
Віка та Матвій не стали влаштовувати грандіозне весілля, хоч і в неї, і в нього…
Валентина Андріївна сиділа біля вікна і дивилася на дощ. Осінь незабаром. Вона згадала, як вони…
Валентина Петрівна жила на четвертому поверсі старої дев'ятиповерхівки, де у під'їзді завжди пахло не зрозумієш…
- Іро, мені треба тобі щось сказати... - Що трапилося? Щось на роботі? - Ні,…
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно,…
- Ти ж зараз не серйозно, Ігорю? Скажи мені, що ти жартуєш! - Запитала Антоніна.…