Моя сестра – це дуже вітряна людина, на ім’я Наталія. Вона у пошуках себе пішла з батьківського дому, покинувши школу ще у 16 років. Зараз їй 30, але вона досі жодного разу ніде не працювала, а мешкає за рахунок сумнівних чоловіків, з якими крутить інтрижки.
У неї немає жодного особистого капіталу, хоча вона завжди розповідає про те, як мріє жити в розкоші. За час відсутності вона встигла народити дитину, хлопчика, йому нещодавно виповнилося 12 років.
Зі своїм сином Наталя майже не бачиться. Вона залишила його на батька, а сама поїхала їздити по всьому світу. Вона навіть в якійсь країні познайомилася з чоловіком, який був буддистом і прийняла його віру.
Все б нічого, серйозних проблем сім’ї вона не завдавала. Ми рідко бачилися весь цей час. Три рази вона приїжджала на Новий рік до батьків. Але після того, як не стало батька вона вирішила переїхати до літньої мами.
Спочатку я подумав, що вона не хоче залишати її одну. “Так навіть краще” – подумав я про себе, адже мені було б нелегко розриватися між своєю великою родиною, доглядаючи в той же час за старенькою хворою мамою.
Як виявилося пізніше, сестра приїхала не допомагати. Наталка оселилася у великому та просторому батьківському будинку. Мама була рада, що її дочка знову повернулася.
Вони проводили багато часу разом. Але потім Наталя почала натякати їй на заповіт. Вона хотіла, щоб мати переписала будинок на неї. Я про це й не знав, поки мені не поскаржилася мати.
Згодом сестра обжилася, знайшла собі нового хлопця, який через безглуздий випадок виявився моїм другом дитинства, хоча я його вже давно не бачив. Він періодично почав приходити до неї додому.
Хлопець він гарний, допомагав доглядати маму, завжди, коли приходив, брав із собою подарунки для неї. До речі, своєї власності хлопець не мав. Минуло кілька місяців, і Наталка запропонувала йому переїхати до неї до батьківського дому, жити разом із нашою матір’ю.
Мама була не проти. Їй поступово ставало гірше, вона погано перенесла втрату батька, почала менше ходити, постійно сиділа в будинку. Відносини у Наталії та її “бойфренда” були дивними.
Не можна сказати, що вони жили мирно. Раз у раз відбувалися скандали, конфлікти. Доходило навіть до рукоприкладства. Звичайно, мама зауважувала, що він бив мою сестру. Але з цим нічого вдіяти вона не могла.
Якось мій друг дитинства поїхав у відрядження на кілька тижнів. А ми з мамою поїхали на день народження до її сестри (моєї тітки) до іншого міста. Відчувши свободу, Наталка вирішила влаштувати вечірку у батьківській хаті.
Вона запросила якихось своїх друзів. Як виявилося пізніше, вони влаштували там справжню розпусту з міцними напоями та іншими забороненими речовинами. Будинок довелося відмивати від “свята” ще 2 тижні.
Звичайно, я намагався поговорити з нею, розсудити її. Але Наталя мене абсолютно не слухала. Мати на старості років нічого не могла заперечити своїй дочці, а та, своєю чергою, щосили цим користувалася.
Будинок виявився повністю у її розпорядженні. Мама проводила більшу частину часу на другому поверсі у своїй кімнаті, тож згодом її перестало турбувати, кого сестра приводить до будинку.
Я вже зрозумів, що Наталя має намір відібрати спадщину у матері, але нічого з цим робити не став, адже мені ця житлова будівля була не потрібна. Апогею ця ситуація досягла, коли Наташа за своєю дурістю мало не спалила кухню.
Вона залишила варитися макарони, а сама при цьому заснула у вітальні. Мати вже давно спала, бо була майже ніч. Врятувало становище те, що сусіди побачили дим із відкритого вікна та викликали пожежників.
Мені здається, що сестра заважає матері, поводиться з нею неповажно. Але я нічого не можу з цим вдіяти, адже своїми витівками Наталя змусила маму весь час проводити лише у своїй кімнаті, заплющивши очі на все те свавілля, яке вона вчиняє.
І що з цим робити я не уявляю? І вигнати сестру з будинку матері я не можу, адже вона повноправна власниця частини цього майна. І мирні розмови та гучні сварки з нею не допомагають.
