Моя щаслива історія

Люди пишуть, що жалкують про те, що трапилося, просять інших повчитися на їхніх помилках. А мені захотілося розповісти історію свого щастя.

Ніколи не думала, що можна бути щасливою, роблячи операцію. Ще 10 років тому у мене діагностували пухлину по жіночій частині. Спочатку вона була розміром 5 см, але невпинно росла. Лікарі наполягали на операції, але грошей на неї не було. Я могла тільки сподіватися, що пухлина не стане злоякісною. Зрештою, 3 роки тому при черговому обстеженні мені сказали, що якщо я не зможу оперуватися, навіть за умови доброякісності пухлини, я попрощаюся із життям. Вона була вже дуже великих розмірів і тиснула на інші органи.

Я людина самотня. Гроші взяти ніде, та й доглядати мене нікому. Позичати страшно, якщо помру, хто людям віддасть мої борги. Вирішила покластися на долю. І доля справді подарувала мені подарунок.

Минулого року, я випадково зустріла свого не дуже давнього учня. Нині він закінчує навчання у виші. Найголовніше для людини – підтримка. І поговоривши з Віктором, я одразу цю підтримку відчула. Він студент, грошима сам допомогти не міг. Але одразу сказав: «Не турбуйтеся, не варто вмирати через операцію. Ви маєте жити».

Він сам обдзвонив інших учнів (що мені зробити було просто соромно), розповів про ситуацію, і хлопці просто скинулися, хто скільки міг. Частина суми тепер була у Віктора на руках. Тоді він просто пішов до моєї та його рідної школи, де я працюю багато років, і звернувся за допомогою до директора. Директор своєю чергою до вчителів. Так удалося зібрати майже всі необхідні гроші. Я була на сьомому небі від щастя.

Тоді 1 березня Вітя взяв мене, як маленьку, за руку і відвів до лікарні. Мене одразу ж поклали і почали готувати до операції.

Весь час, поки я перебувала в лікарні, Віктор приходив до мене щодня, спілкувався, підбадьорював. У ніч перед операцією, на відміну від усіх моїх сусідок по палаті, я чудово спала, бо була щаслива, що комусь потрібна.

Після операції мій випускник продовжував приходити: носив мої аналізи в лабораторію, організував двох хлопців на кров, і, головне, весь час, щодня зі мною спілкувався. І ще два місяці після того постійно бував у мене вдома, допомагав по господарству, ходив по ліки, словом усіляко підтримував. І зараз, через рік, дзвонить, заходить, ділиться думками.

Щоразу, проходячи повз лікарню, я дивлюся на вікна колишньої своєї палати і посміхаюся, бо це були найщасливіші дні та місяці мого життя. Дуже хочеться, щоб усі знали, що бувають у житті моменти, коли нещастя стає щастям. Бажаю всім більше таких моментів і ніколи не падати духом.

 

Related Post

Він виявився чаклуном, бажаючим, у що б то не стало, позбавити світ від дружин, які зраджують чоловікамВін виявився чаклуном, бажаючим, у що б то не стало, позбавити світ від дружин, які зраджують чоловікам

Ось моя історія, наприклад, не зовсім звичайна. Можливо допоможе комусь побачити щось нове. Обговорювати і засуджувати – це, вибачте, не до мене, я пережила дуже багато і зрозуміла – людина

Я терпів, поки вранці, вставши раніше, не почав робити собі чай. Поставив повний чайник води, в чашку заздалегідь поклав пакетик і насипав цукру. Але коли я повернувся в кімнату, пакетика в чашці не виявилося.  Так само як і цукру. Я здивувався, але вирішив не докопуватися до істини. Просто насипав ще цукру і поклав новий пакетик. Не було в той день у мене абсолютно ніякого настрою, так що коли я прийшов і виявив, що в чашці лежить гірка цукру і два пакетикиЯ терпів, поки вранці, вставши раніше, не почав робити собі чай. Поставив повний чайник води, в чашку заздалегідь поклав пакетик і насипав цукру. Але коли я повернувся в кімнату, пакетика в чашці не виявилося.  Так само як і цукру. Я здивувався, але вирішив не докопуватися до істини. Просто насипав ще цукру і поклав новий пакетик. Не було в той день у мене абсолютно ніякого настрою, так що коли я прийшов і виявив, що в чашці лежить гірка цукру і два пакетики

Зі мною давненько нічого не відбувалося. Але недавно мені приснився один сон, після якого почалися якісь дивні речі. Снилося мені, що я прокинувся в якійсь теплій, дивовижно зручному і такому

Поки консьєржка розповідала свої звичні байки, хлопці встигли розбити чашкуПоки консьєржка розповідала свої звичні байки, хлопці встигли розбити чашку

Моя подруга Юля не розуміла себе від щастя, коли нарешті придбала власне житло неподалік від центру міста. Якщо бути чесною, то квартира була не надто великою, але в хорошому районі,