Я думала що історії про сім’ї де гуляють обоє, але не розлучаються, бо їх все влаштовує можуть тільки в фільмах вигадувати, або місцеві пліткарки розповідати.
Але це далеко не так, адже я особисто знаю таких людей. Коли вони були ще молодими, зовсім навіть юними у них народився синочок Михасик. Дуже хороший, сонячний хлопчик, як промінчик. Я стала його хрещеною.
Ми спілкувалися щодня, разом їздили відпочивати, потім просто приходили в гості один до одного, словом дружили сім’ями, були один одному як рідні. Аж поки Ярослав, батько хлопчика і чоловік моєї подруги не влаштувався на нову роботу.
Відтоді Ліна якась вся запухша від сліз та втоми, малий нервовий, в гості не кличуть. А Ярослава самого в дома немає тижнями, не ночує навіть. Ми всі жадали Ліну, а потім все змінилося, враз вона розцвіла.
Стала спокійна, зникли її синці під очима та втома, до чоловіка вона стала фліртувати, з сином знову вела себе як мале дитя, наче переродилася. Ми, тобто знайомі і друзі цієї родини і заспокоїлися трохи.
Все вернулося в свої круги, але стало якимсь притомним чи що, наче вдаваним. Та я відганяла від себе цій і думки, адже прожити 10 років терплячим один одного неможливо, мабуть тут любов вернулася.
Але поки не стався один інцидент. Ми з чоловіком мали їхати на відпочинок, але плани змінилися, ми здали квитки. А згодом купили нові, але чоловік вилітав на 1 рейс пізніше ніж я.
Я ж цим часом мала піти в готель, знайти екскурсії, зайняти доньку якій 7 років чимось цікавим, організувати все до його приїзду. Приїхала, а в тому готелі, прямо по сусідству живе Ліна, з якимось чоловіком, я не постала нічого казати, думала що щось не так зрозуміла.
Потім приїхав чоловік, не до цього було. А вже ввечері він мені каже, що по дорозі до аеропорту бачив Ярослава в обіймах якоїсь блондинки. Я йому розповіла все що бачила теж, склали 2+2, і зрозуміли все.
Потім я, звісно по дівчачому, спілкувалася з Лігою, і вона пояснила, що вони в шлюбі, адже син росте, але кожен живе своїм життям. Я жахнулася, може я відстала від життя, та не має це так бути. Чи може тепер це норма?
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…
Мама відмовляється нормально сприймати реальність. Я їй кажу, що хочу стати на ноги, щоб у…
Бабуся ще після того, як не стало батьків однозначно позначила мені свою позицію – я…
Я розумію, що не маю права вимагати свій подарунок назад, то в мене була істерика…
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…