Я подарував жінці красиве кольє, з птицею яка називається колібрі. Справа в тому, що тільки коли ми познайомилися ми ходили на фільм про колібрі, і тому цей символ переслідував нас все життя.
На свята, або так, для примирення, ми часто дарували один одному подарунки з зображенням цієї пташки, але була одна особливість, про яку не знав ніхто, завжди все робилося на замовлення, а там, де мали бути її лапки завжди по одному і тому ж зразку робили гравіювання або що, дві літери. ГІ це означало Гриша та Ірина.
От цього разу я сильно провинився і вирішив таким чином свою вину залагодити. Замовив срібне кольє зі звичним нам зображенням колібрі, звісно ж, спецзамовлення, ручна робота.
Подарував жінці, але вона була така лиха, що і не стала нічого брати, викинула на смітник, ви уявляєте, срібло на смітник. От і нерозумна, якщо щось гірше не сказати.
Я за те кольє і передарував колезі на роботі на день народження. А потім ми все ж помирилися, нас запросили друзі до ресторану. Жінка виглядала приголомшливо, даремно я її іноді ображаю.
Прийшли, вечір пройшов добре, аж тут прийшла ця колега і на ній було кольє. Моя дружина просто встала з-за столу в пішла. Без слів, я тепер шукаю її 2 місяць.
Всі знайомі знають що вона жива та здорова, але зі мною на зв’язок вона не виходить. Я не розумію що мені робити, а ще більше не розумію як через якусь дрібничку можна ось так вчинити.
Ну передарував я її прикрасу, їй то вона всеодно не треба, а дівчині з роботи приємне зробив, звідки ж я міг знати що вона його на нашу зустріч вдягне?
Може їй знову таке саме замовити, щоб не ображалася, ось тільки дізнаюся де вона, так і подарую відразу таке ж саме, щоб все залагодити.
Єва була справжньою красунею, і коли їй виповнилося двадцять, батьки перейнялися пошуком нареченого для єдиної…
- Та що ти таке кажеш, сину? - Здивувалася мати. - Так не вийде! -…
- Вам не соромно? Мамо, тату! Наче батьки, а поводитися, як шахраї! - сердито обурилась…
Марина вела таблицю витрат - не з жадібності, а за звичкою. Так було спокійніше: бачиш…
Вечірній Київ шумів за вікном, але у двокімнатній квартирі на восьмому поверсі було тихо. Віра…
– Скільки нам відміряно? Ніхто не знає. Тоді навіщо витрачати час на образи, – говорила…