Колишня мого чоловіка почала висувати якісь дивні вимоги. Їй здається, що їхня дитина, яку виховує вона, ущемлена у всьому – немає нових гаджетів, не літає на відпочинок двічі на рік, немає самоката та гіроскутера. Пред’являє чоловікові претензії та вимагає, щоб він забезпечив їхньому синові все це. Але є маленький нюанс – на всі ці нові та модні речі для нашої з ним дитини заробляю я.
У нас із чоловіком, можна сказати, нестандартна сім’я, хоча за нинішніх часів таке зустрічається не так вже й рідко. У сім’ї більша частка доходу – моя. Я ж у нас будую кар’єру і прагну заробляти ще більше. Чоловік працює неповний робочий день на віддаленні, але на ньому все – прибирання, турботи про сина, закупівля продуктів, приготування їжі та інші побутові дрібниці.
Чоловік у мене добрий, але за природою не лідер, не дано йому це. Він не рветься з останніх сил за для досягнення мети, в нього немає азарту досягти чергового підвищення, не цікавий кар’єрний зріст. Необхідність йти безперервно до своєї мети його пригнічує і він дуже швидко видихається. Так буває, не всім хочеться реалізовувати себе саме у кар’єрі. Я це знала і прийняла.
Коли ми зійшлися, то він працював повний день в офісі, старанно намагався заробити та справити на мене враження здобувача. Але по ньому одразу було помітно, як важко йому це дається. Я думала, що просто такий період – зима, втома, вигорання.
Через місяць після весілля фірма чоловіка збанкрутувала і він залишився без роботи. Ось тут у мене очі й розкрилися – чоловік дуже змінився за тиждень удома. Він став спокійнішим, уважнішим, удома стало затишніше, а на мені не доводилося вечорами стояти біля плити. Тоді й було вирішено не мучити себе – нехай сидить удома.
У декреті я майже не сиділа, син якось із перших днів був на суміші, молоко не прийшло. Тому щойно я трохи відновилася, то вийшла на роботу, а всю турботу про дитину та будинок взяв на себе чоловік. На той момент він працював вже більше для задоволення і заради того, щоби виплачувати колишній дружині аліменти. Майже всю свою зарплатню він віддавав туди, нашій родині вистачало того, що я заробляю.
З першою дружиною чоловік розлучився саме через те, що вона вічно діставала його з приводу кар’єри та грошей. У її картині світу вона повинна сидіти вдома, а чоловік працювати. Але з чоловіком їй не пощастило, не такий він. Вони розлучилися, є син, на чотири роки старший за нашого. Чоловік завжди намагався старанно сплачувати аліменти. Наразі він віддає на дитину майже всю свою зарплату, а це близько восьми тисяч гривень, плюс-мінус. Щось чоловік залишає і собі на кишенькові.
При цьому він ще й спілкується із сином від першого шлюбу. Наш син теж знайомий із братом, але дружби між ними не сталося, так просто знайомі. Іноді чоловік обох хлопчиків вивозить кудись на вихідні дні.
Нещодавно я дізналася, що колишню раптом перестало влаштовувати, як утримується її син. Вона пред’явила колишньому чоловікові, що це неправильно, коли одна його дитина щороку їздить на море і телефони змінює щороку, а друга собі такого дозволити не може.
– Вона очманіла? Ти й так віддаєш їй всю зарплатню. Що ще з тебе брати?
– Мабуть, вважає, що не всю. Я спробував їй пояснити, але коли вона мене слухала.
Жінка просто накрутила собі, що її сина незаконно обходять матеріальними благами. Мовляв, не повинно бути так, що одна дитина як сир у маслі катається, а друга задовольняється чим є. Її крики з телефону “ти батько, ти мусиш забезпечувати всіх своїх дітей” чула навіть я. Цікаво, а що мусить вона, окрім постійних скандалів на ґрунті грошей.
Тепер ми дізналися, що колишня подала на чоловіка до суду, щоби встановити “законні” аліменти. Ну чи не дурна? Чоловік розлютився і сказав, що або вона забирає заяву, або він платитиме рівно стільки, скільки встановить суд і ні копійкою більше. Враховуючи, що зараз вся його зарплата йде їй, а в нього, взагалі-то, дві дитини, комусь явно доведеться стримати апетити.
Який же жіночка матиме шок, коли з’ясується, що всі блага своєму синові забезпечую я. І гаджети, і відпочинок, і різноманітні розваги. Виявляється, так теж буває – жінка може працювати та заробляти. Якщо вона, звичайно, має таке бажання. Але з бажань колишньої я поки що помітила лише бажання в’їхати до раю на чужому горбі.
Я знаю, що від цього дитина не постраждає. Чоловік, як витрачав на нього всю зарплату, так і буде. Просто частину речей купуватиме тепер сам, не даючи грошей до рук колишньої. Я б взагалі їй жодної копійки не віддавала, а просто частину грошей витрачала на дитину сама, а частину складала на рахунок у банк.