Чоловіка свого я дуже люблю, але все частіше ловлю себе на думці … про інших чоловіків…
Ось що ми, жінки, перш за все відзначаємо в представниках чоловічої статі? В першу чергу, напевно, зріст, плечі, комусь важливо, щоб не лисий був, комусь навпаки. А я тепер насамперед дивлюся на рот і особливо зуби. Якщо у чоловіка гарні зуби, гарна посмішка, я відразу уявляю, як він мене цілує. Починаючи з самого першого, з поцілунками пов’язані найприємніші мої моменти. Дуже люблю цей процес. Але в тому-то і справа, що всі мої поцілунки – тільки в спогадах.
Коротше, у мого чоловіка погані зуби. У 30-річного симпатичного чоловіка в роті – суцільне неподобство. Він про це завжди пам’ятає і навіть посміхається, як Мона Ліза, одними куточками губ.
Хтось, напевно, пересмикне від відрази. Але я його люблю будь-кого. Він найкращий чоловік. Все для мене і сина робить, любить нас дуже. Але до стоматолога не йде, і все тут.
Ми коли ще тільки зустрічатися почалися, цукерки-букети і все таке, я дивувалася, чому він ніяких спроб не робить мене поцілувати. У щічку тільки, і все.
Вже навіть коли і до інтиму дійшло – все прекрасно, але поцілунку не сталося.
Я до нього, а він відвертається. Дивний хлопець, думаю. Але як закохалася практично з першого погляду, так і, відчуваю, назавжди це.
А потім з’ясувалося, що він до стоматолога не ходить і запустив зуби до такої міри, що далі нікуди. Заробляє добре, і виглядає респектабельно, а зуби в порядок не хоче привести.
Виявляється, ще в шкільному віці Михайло ледь не помер прямо в кріслі у стоматолога. Виявилася алергія на анестезію. Ледве відкачали. З тих пір він до дантистів ні ногою. Дорослий мужик, а цей страх подолати не може. Сто раз йому пояснювали, що і анестезію можна підібрати підходящу, і обладнання зараз в клініках шикарне, це тобі не шкільний кабінет стоматології. Не йде. Розповідав, що зуби сам собі плоскогубцями рвав, уявляєте ?! Це як треба боятися лікаря, щоб до такого дійти.
Так я і живу без поцілунків. Все прекрасно, а ця «дрібниця» просто терзає мене. Мрії про поцілунки стали нав’язливою ідеєю. Ну що мені, зраджувати йому загрожувати, чи що. Але ж кажу ж, думки такі лізуть. Так хочу цілуватися, прямо до метеликів в животі. Заглядаю чоловікам в рот мало не в прямому сенсі. Чоловік же не тільки до стоматолога, а і до психолога йти не хоче. Вдає, що проблеми не існує. Ультиматуми ставити марно, та й не в моєму це характер. Боюся, що одного разу зірвуся, як школярка.
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний простір…
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної люті,…
Тамара Федорівна перший день сиділа біля вікна та сумувала. Сумувала за своєю роботою, за колегами,…
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в хустку…
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на гранату…
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного…