Я досягла всіх цілей, які я ставила перед собою із самого свого народження. Я не загадувала собі бути багатою, мати три вищі освіти або їздити раз на пів року за кордон. Але мої мрії були важливими і потрібними для мене.
По-перше, поруч зі мною коханий чоловік, моя кохана людина, моя половина. Він зважає на мою думку, поважає мене, він військовий. Так, він норовливий, з ним нелегко вжитися, він нервовий, але мій.
По-друге, моя мрія збулася, я живу зі свекрухою і так, я про це мріяла. Наша мама навчила мене всьому в житті за ці кілька років, вона мені у всьому допомагає і підтримує мене та ми у добрих стосунках.
По-третє, у нас два сини погодки. Я їх народила одразу за ці два роки наших стосунків, ніби ми кудись поспішали. Може, тому, що ні в мене, ні в мого чоловіка не було братів та сестер. По-четверте, моя мрія жити в селі, водити її в сільську школу збулася.
Також у нас великий, величезний будинок. Так, я загадувала саме такий. У ньому поки що немає ремонту, але ми намагаємося, робимо його. Про роботу я поки що не думаю, адже мій чоловік обіцяв знайти мені її. Я отримую хорошу допомогу від держави, як допомогу на дітей.
Ні секунди не сиджу без діла, я кручусь як муха в окропі, постійно щось роблю, працюю, як бджілка. У мене ввечері болять ноги від постійної ходьби, я ніколи не відпочиваю і ще я постійно молюся.
Ми не маємо поганих звичок, працюємо з ранку до ночі, не гуляємо та не відпочиваємо. Мій чоловік не дивиться телевізор і не відпочиває, він працює без вихідних з ранку до ночі, бере всі підробітки лише для того, щоб у нас було все добре.
Ми з чоловіком за два роки нашого спільного життя досягли багато: виплатили всі кредити за будинок, купили машину, купили в будинок меблі. Чоловік вступив на друге вище і ще багато чого. У нас немає друзів, ми працюємо і працюємо, навіть фільми не дивимося.
Все почалося в одну мить. Ми переспали буквально в перший день знайомства, через місяць я дізналася що матиму дитину (не тому, що так сталося, а тому що ми так запланували). Через два місяці ми почали жити разом. Отакі ось справи, хіба таке буває? Як так вийшло, що ми познайомилися, переспали, а тепер у нас сім’я, діти і ми схожі з чоловіком?
У нас були і бувають труднощі та проблеми, як у всіх. Ми сваримося, хоча я прагну, щоб взагалі не сваритися і роблю для цього все. Ще хочу відзначити, все моє дитинство пройшло так, що я весь час жила думкою про те, що чекаю на батьків. Я жила у дідуся з бабусею, мені невідомі спільні прогулянки, взявшись за руки, і все, що пов’язано з сім’єю.
Зараз все, що я зараз роблю заради нашої сім’ї, тільки для того, щоб мої діти знали, що таке сім’я і батьки. Тепер ставлю мету, щоб прожити з чоловіком понад 60 років разом, щоб наші діти пережили нас і були все життя щасливі, дружні і поважали нас, жили в добрі та розумінні.
Мрію багато і часто подорожувати всією сім’єю, а також жити у доброму здоров’ї, у добробуті, у щастя та любові. Так захотілося поділитися своєю життєвою історією. Я хочу почути вашу думку, мені цікаві ваші коментарі
