– Ми ще за перше весілля кредит не виплатили, куди нам друге? – сплеснула руками розлючена мати. – Ні, люба, цього разу на нас не розраховуй

Олена та Аліна були погодками. Попри різницю в один рік, Аліна відрізнялася достатньою серйозністю, та більшою кмітливістю.

Олена швидко дозріла і в дев’ятнадцять років повідомила батькам про те, що збирається заміж за одногрупника.

– Оленко, може не варто так поспішати? – закликала її до розсудливості Єва Дмитрівна.

Проте старша дочка нічого не хотіла слухати. Вона стояла на тому, що кохає Артура, і вийде за нього заміж.

– Тільки нам потрібні гроші на весільну урочистість, – поставила батьків перед фактом Олена.

– Де ж ми їх візьмемо? – щиро здивувалася Єва Дмитрівна, яка працювала у дитячому садку вихователькою, та отримувала не особливо велику зарплатню.

– Ну, у мене взагалі тільки пенсія, – з подивом усміхнувся Євген Михайлович.

– Кредит візьміть, як це зроблять батьки Тимура! – гордо промовила Олена.

– Його потім кілька років виплачувати треба, – з надривом сказала Єва Дмитрівна.

– Виплатите, усі виплачують, – сердито пробурчала дівчина, якій не сподобалося, що батьки, замість того, щоб зрадіти, почали намагатися відмовити її від одруження.

– Ти у нас випадково не в положенні? – Вирішила втрутитися в розмову сестра Аліна.

– Ні у нас, ні у вас! Я хіба на недолугу схожа?! – Єхидно відповіла Олена, і закотила догори очі. – Ми просто з Артуром кохаємо один одного, але куди тобі зрозуміти, ти ж, окрім своїх книг, більше нічого не бачиш!

– Зате я здобуду вищу освіту, – дорікнула сестрі Аліна.

Дівчати й у цьому відрізнялася. Старша навчалася в школі погано і змогла вступити лише до педагогічного коледжу, куди їй вистачило балів.

Молодша була відмінницею, і змогла вступити на бюджетне відділення до юридичного університету.

– Зате ти будеш усе життя одна, а я сидітиму в чоловіка на шиї, – не стрималася Олена, і показала сестрі язика.

– Дурна ти, – спокійним тоном відповіла Аліна і, не ставши більше сперечатися, махнула рукою і пішла до кімнати.

Як тільки сестра пішла, старша дочка знову взяла в облогу батьків, і почала вимагати з них гроші на весілля.

– Можна ж просто зробити скромний вечір для друзів та близьких, – заламуючи руки, запропонувала мати.

– Ні! У всіх моїх подруг були весілля, я теж хочу! Чим я гірша? – тиснула на жаль Олена.

У результаті Єва Дмитрівна та Євген Михайлович не витримали, й погодилися взяти кредит.

Через місяць Олена з Артуром відіграли весілля, на яке батькам по обидва боки довелося взяти по сто тисяч гривень кредиту.

Урочистість у молодят була, за місцевими мірками, досить пристойною, що не могло не тішити старшу дочку Єви Дмитрівни.

Після весілля мати Олени вирішила поцікавитися, скільки грошей гості подарували молодятам.

– Сто п’ятдесят три, – пробурчала дівчина, яка була не дуже задоволена результатом.

– Може, ми ними кредит закриємо? – з надією запропонувала Єва Дмитрівна.

– Здрастуйте! З чого це раптом? Це наші гроші! Ми на них поїдемо у весільну подорож, – пирхнула Олена.

Зрозумівши, що платити їм доведеться самим, мати перестала претендувати на подарункові гроші, та змирилася з довгостроковим кредитом.

Несподівано, на великий подив батьків, через три місяці Олена посеред ночі приїхала до них на таксі.

Єва Дмитрівна протерла очі й, відчинивши двері, розгублено дивилася на старшу доньку, яка затягла у квартиру здоровенну валізу.

– Розлучаюся! Досить! Нажилася я вже з цим ледарем! – випалила вона, переступивши поріг. – Не хоче працювати, сидить цілими днями вдома перед комп’ютером, навіть на навчання вже перестав ходити, вдає, що шукає роботу!

– Як розлучаєшся? Ти ж нещодавно тільки заміж вийшла, – засмучено промовила Єва Дмитрівна, яка відразу згадала про кредит, який треба було ще платити й платити.

– Я вже все пояснила, – закотила очі Олена. – Не хочу я більше з ним жити. Так, це була моя найбільша помилка в житті, і я це визнаю! Тільки не пиляй мене, спати хочу…

Дівчина, кинувши валізу у передпокої, поплелася в зал і впала на диван, що пустував.

Єва Дмитрівна всю ніч не заплющила очей, думаючи про те, що треба терміново примирити Олену та Артура.

Вранці жінка розштовхала дочку і почала вмовляти її не поспішати, та ретельно обміркувати своє рішення.

– Я вже все вирішила! Не дзижчи над вухом, мамо, – рикнула на Єву Дмитрівну дівчина.

Жінці нічого не залишалося, як змиритися і піти на кухню пити валеріанку. Євген Михайлович, побачивши старшу дочку, що спала у вітальні, з розгубленим виглядом дивився на дружину.

– Чого це вона спить у нас? – здивовано запитав чоловік. – Тільки не кажи, що вони із зятем розлучаються!

– Ти сам це сказав, – сумно зітхнула Єва Дмитрівна.

– І ось навіщо ми тільки брали цей кредит? – обурився Євген Михайлович і теж потягнувся до валеріанки. – Його ще платити й платити, а вона вже розлучається… вертихвоста…

Єва Дмитрівна з глибоким сумом подивилася на чоловіка, і напівголосно промовила:

– Олена сказала, що він – ледар.

– Вона сама чим краще?! – не стримавшись, стукнув по столу кулаком чоловік.

Почувши крики батьків, на кухню увійшла заспана Олена, укутана в ковдру.

– Можна тихіше, я ще сплю?

– Спить вона, – сплеснув руками Євген Михайлович. – Або сама плати кредит, або повертайся до свого чоловіка!

– Ні, – пирхнула дівчина. – Все, не кричить, я хочу ще пару годин поспати, а потім мені на манікюр потрібно, – додала вона, і знову пішла на диван.

Близько тижня Олена жила у батьків, які переконували її повернутися до Артура. Проте дівчина у відповідь кричала на них і заявляла, що робитиме те, що хоче.

За десять днів вона раптом з’їхала, і батьки вирішили, що дочка повернулася до Артура. Насправді Олена знайшла собі нового обранця, до якого вона й поїхала жити.

Через місяць вона приїхала до батьків і повідомила, що розлучилася з Артуром.

– Скоро я знову виходжу заміж. Ми з Тимуром уже подали заяву до РАГСу! – гордо сказала вона.

– З ким? Знову заміж? – Стукнув по столу кулаком Євген Михайлович. – З глузду з’їхала?

– Ні, я просто влаштовую своє особисте життя, – холоднокровно відповіла дівчина. – Тимур не такий, як Артур, він працює. До речі, знову прошу у вас допомоги на весілля.

Єва Дмитрівна та Євген Михайлович остовпіли від слів доньки, яка не бачила нічого поганого в тому, щоб знову попросити у них гроші.

– Ми ще за перше весілля кредит не виплатили, куди нам друге? – сплеснула руками розлючена мати. – Ні, люба, цього разу на нас не розраховуй!

Ображена відмовою батьків Олена почала кричати образи, і кулею вискочила з квартири. Після цього вона перестала спілкуватися з батьками, і вони навіть не знали, що відбувається у її житті.

Лише від молодшої доньки подружжя дізналося про те, що вона вдруге заміж так і не вийшла.

Їй довелося піти працювати. Новий обранець дуже швидко передумав утримувати безробітну дівчину. А батьки теж не поспішали пробачати недолугу дочку.

Мало того, що з розлученням номер утнула, так ще й батьків у кредитну кабалу загнала! Добре влаштувалася, чужими руками жар загрібаючи! Чи слушно вчинили батьки, взявши кредит на весілля?