Мені 25 років, одружена 9 місяців. Квартиру нам купили батьки, але чоловік ремонт робити не поспішає. Його потрібно постійно «стимулювати». На 8-е березня я сама стелила у квартирі паркет, тому що чоловікові захотілося подивитися з друзями футбол і він «вже домовився».
Машину воджу тільки я – він права так і не отримав. Коли на сервісі перелили масло, забруднивши машину, я сама одна прибирала ці жирні плями.
Він не хоче допомагати зовсім ні в чому – при живому чоловікові я ніби одна. Іноді він робить щось по дому, але це коли і якщо йому захочеться. Так і живемо в одній кімнаті, а друга кімната і кухня – просто бетонні стіни.
Працюємо з чоловіком на одній фірмі й на роботі затримують зарплату на 2 місяці. Грошей немає зовсім, але «годувальник» навіть не ворушиться, не хоче шукати підробіток або інші варіанти поліпшити наш жалюгідний матеріальний стан.
Я могла б знайти роботу, але, думаю, тоді він зовсім розслабиться і перекладе всі небагаті свої обов’язки на мене. Адже так легше.
Я починаю розуміти, що цей чоловік – не «кам’яна стіна», на нього не можна покластися. У той час як чоловіки та кохані моїх подруг дарують їм дорогі подарунки, одяг, абонементи в місцеві салони краси, піклуються про них, мені доводиться розраховувати тільки на себе. Ймовірно, мені потрібен більш надійний чоловік, тому що я не готова постійно його «стимулювати» і підштовхувати до якоїсь діяльності.
Але все-таки мене гризуть сумніви. Чи не пошкодую я про те, що кинула чоловіка, чи вийду повторно заміж і чи буде мій новий шлюб краще теперішнього. Адже нинішній чоловік, хоч і не такий якого мене хочеться, зате свій, рідний і звичний.
Альтернативних варіантів і кандидатів на роль нового чоловіка або навіть коханця у мене немає. Якщо зважуся піти, то ні до іншого чоловіка, а від цього, від його пасивності, ліні та відсутності ініціативи. У матеріальному плані гірше не буде, але я боюся залишитися одна.
Так все ж краще синиця в руках або ризикнути й шукати відповідного журавля?
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…