На роботі стався роман з колегою, після цього він почав мене ігнорувати. А через декілька місяців його зробили моїм керівником, що тепер робити, всі проекти він віддає іншим співробітникам, бо мене уникає

Зараз мені 23 роки, в цьому році закінчую столичний ВНЗ, паралельно працюю, у вихідні займаюся аеробікою. Все як у всіх. У нинішню компанію я прийшла рік тому на молодшу позицію, досить швидко освоїлася, колектив відмінний.

Але оскільки компанія велика, то всі спілкуються відділами й рідко перетинаються. Саме для таких цілей у нас є квартальні неформальні корпоративи. Компанія знімає на ніч бар, де всі гуляють і танцюють.

І у свій перший такий корпоратив я познайомилася з ним, нехай буде Діма. Він займає старшу позицію в сусідньому відділі, симпатичний, не так давно в фірмі, досить успішний для своїх 28 років, вільний.

Ми обидва були напідпитку, тому просто базікали і танцювали всю ніч, він хотів поцілуватися, але я не наважилася при інших колегах. Потім вже він знайшов мене в соц.ссетях і ми стали спілкуватися, зрідка стикаючись в офісі.

Він був досить милий, ми сходили на кілька побачень і багато спілкувалися. Але так вийшло, що в той момент життя мені було особливо не до відносин, та й Діма не сильно подобався і потихеньку наше спілкування (швидше за моєю ініціативою) зійшло нанівець, так і не встигнувши перейти в щось велике.

Через 2 місяці, ми випадково перетнулися поверхово в одному проекті і я зрозуміла, що він мені подобається і спробувала відновити спілкування. Спілкування відновили, але вже не було як раніше, просто по дружньому.

Потім по дружбі трапилася близькість. І я зрозуміла, що закохалася, не знаю що на мене найшло, але він став мені подобатися більше ніж друг. Зрозумівши це, вже злився він.

Я робила декілька спроб духовно зблизитися, але його це не цікавило. І не знаю як так вийшло, але ми стали ігнорувати одне одного. Діма навіть з ліфта виходив, якщо в ньому була я. Ми обходили одне одного за кілометр. Далі був черговий корпоратив, де він напився й обмацав всіх секретарок, і мене якось відвернуло від нього. Але взаємне уникнення продовжилося.

Так пройшло 2 місяці, і мене тимчасово через виробничу необхідність переводять в його відділ. Під його безпосереднє керівництво. Як в дешевому фільмі, але сталося саме так.

Ми начебто обговорили, що все ок і не повинно бути складнощів, я вмію дотримуватися субординації й відразу сказала, що проблем не буде: ми колеги, і він мій начальник.

Але складності були та є, він продовжує мене ігнорувати, навіть не вітається. Усуває від участі в проектах через вигадані причини. Я бісилася, нервувала, намагалася налагодити контакт, але все ні до чого.

Я ніби дратувала його однією своєю присутністю, ми як на емоційній гойдалці в кабінеті: то ігнор, то докори. Зараз працюємо дистанційно і звичайно легше.

До чого я веду, скоро я повертаюся у свій відділ, і єдине про що мені шкода – що тепер буду бачити його рідше. Здається я закохалася, попри всі складності, я бачу який він хороший насправді.

І я зовсім не знаю що робити. Знову буду нав’язуватися – може злитися як раніше, просто мовчати в ганчірочку – сумно. Не знаю, заплуталася.