На роботу ходжу, і мені здається, що на мене мало не тицяють пальцем і засуджують мої вчинки

Мені 21, я вийшла заміж рано, у 19 років, у шлюбі були одні скандали, з чоловіком поводилися, як маленькі діти. Влітку він почав зраджувати, а в жовтні застала його вдома у нас у ліжку з іншою жінкою.

Звісно вигнала їх, дуже тяжко переживала, але через місяць помирилися, і я начебто пробачила, але залишилося почуття недовіри, будь-яка затримка на роботі викликала думки про зраду.

Я сама з іншого міста і тут практично нікого немає, зазвичай ходила на роботу і додому, і все, подруг теж немає. На тлі домашніх переживань почалися проблеми з роботою.

Спочатку вирішила звільнитися та поїхати до батьків, потім попросила залишитися та перейшла з одного відділу до іншого, де робота не дуже йшла.

Почала говорити своєму начальнику, що в мене нічого не виходить, і тепер виглядаю не дуже добре. У цій компанії всі знають, що я заміжня, але після зради чоловіка, я ніби втратила голову.

Почала спілкуватися з чоловіками, кілька разів з роботи виїжджала з кількома чоловіками додому на таксі (не було корпоративного розвезення, а нам просто в один бік).

У грудні ще сходила до кафе з колективом, теж без чоловіка була. На Новий Рік випила зайвого, розплакалася через цю ситуацію, і новина обійшла всю немаленьку компанію. Під кінець вечора, я поїхала з одним зі співробітників на таксі.

Він просто провів мене додому і все, але не всі про це знають. З чоловіком кілька днів тому подали на розлучення, жити разом більше не можемо. Він теж особливо не чинив опір.

На роботу ходжу, і мені здається, що на мене мало не тицяють пальцем і засуджують мої вчинки, адже про розлучення ніхто нічого не знає. Розумію зараз, що бувши заміжньою не можна було так поводитися.

Я заплуталася і вже здається, що до мене, як до несерйозної ставляться, ці думки мене не залишають. Як бути далі із роботою, просто не знаю. Звільнитися теж боюся, бо треба на щось жити.

Related Post

Мені постійно доводиться шукати когось на стороні щоб виконав його обов’язкМені постійно доводиться шукати когось на стороні щоб виконав його обов’язк

Моєму чоловікові 37 років, ми з ним ровесники, він чудова людина, але є одне але, яке час від часу змушує мене звертатися з делікатними і особистими питаннями і проханнями до

Повчальна історія про непрофесіоналізмПовчальна історія про непрофесіоналізм

Діти теж вміють бути хорошими вчителями. Продавщиця, не звертаючи уваги на досить юну клієнтку і не перестаючи базікати з подругою, обговорюючи з нею всі останні новини, абсолютно випадково, зовсім не