Ділянка дісталася Аллі від діда, будинок довелося там знести і розпочати будівництво. Алла ще й заміж не вийшла, коли будівництво будинку починалося, а з майбутнім чоловіком познайомилася, коли будинок уже стояв під дахом, і залишалося внутрішнє оздоблення.
Батьки Максима жили через будинок. Він приїхав до батьків, у місті справи не склалися, вирішив влаштуватися у рідному селищі. Батько допоміг із роботою.
З Аллою вони познайомилися випадково, зіткнулися в єдиному на все селище супермаркеті. Максим задивився у список, який йому дала мати, та наїхав візком на Аллу. Вона тим часом розглядала термін на упаковці. Макс звернув увагу на вродливу дівчину.
Познайомились, почали зустрічатися. Алла часто приїжджала контролювати будівництво, іноді з батьком, іноді одна. У будинку практично все було готове, господиня вже вибирала меблі, коли отримала пропозицію руки та серця.
Весілля було восени і молода сім’я одразу переїхала в новий будинок. Батьки Максима раділи, що син житиме поряд.
Та ще й улаштувався добре, купувати квартиру не треба, будинок будувати не треба, на це грошей повно пішло б, а їх немає. Пощастило.
Максим працював у місцевій адміністрації, робота не курна, – по знайомству влаштували. У Алла робота давно була віддалена, раз на тиждень вона їздила в офіс, іноді рідше. Провівши чоловіка, вона і сама бралася до роботи.
Минув місяць сімейного життя. Алла виконувала чергове замовлення, коли у двері постукали.
– Ірина Дмитрівна? Щось сталося?
– Сталося! У тебе квіти на клумбах пересохли, я полила.
– У нас автоматична система поливу, їх не треба поливати. Зараз вже жарко, ви зробили лише гірше.
– Я все життя у селі прожила, мене не треба вчити!
– Добре, але більше нічого не робіть.
– Якщо сама не можеш, то в мене тут син живе, йому потрібний затишок. Я приберуся тут.
– Ні. Нічого не треба, я все сама зроблю, а поки що мені треба працювати. Можу запропонувати чай, маю десять хвилин.
– Десять хвилин? Працювати! Та коли ти працюєш, ти навіть на вулицю не виходиш. Я бачу все! У селі заведено грядки мати, а в тебе одні квіточки.
– Ти їдеш невідомо куди раз на тиждень, а решту часу сидиш удома. Як це називається? Робота? Ось Максим працює. На обід у вас що?
– Чай?
– Не відповідай питанням на запитання. Обід у мого сина буде? Я зараз приготую. Я тут принесла все на суп, на салат, на друге.
– Обід буде! У нас все є!
Свекруха пройшла на кухню, зазирнула у холодильник, розклала на столі свої продукти.
– Алло, проконсультуй мене з плитою. Як поводитися з нею? Дивна техніка.
– Нічого не треба чіпати, а зі своїх продуктів готуйте на своїй кухні. Вибачте, мені час працювати. Якщо ви не хочете чаю, то вам час.
– Я прийшла допомогти! Ти ж не справляєшся, ти ж міська. Я чекала цілий місяць, спостерігала, можна сказати, стежила. Ви не так живете!
– Я впораюся! Якщо зуміла збудувати будинок, то і з рештою чудово розберуся, мене вчити не треба. Допомагати нам теж не треба.
– Якщо хочете приготувати для сина борщ або котлети, готуйте їх на своїй кухні і запросіть сина до себе. Тут я впораюся сама, – домогосподарка і служниця мені не потрібна.
– Я тобі сина віддала, ти повинна шанувати і слухати мене. Споконвіку так було!
– Я не на вашій кухні, щоб слухати ваші поради! Ви мене відволікаєте. До зустрічі. Наступного разу приходьте, коли Максим буде удома.
Свекруха відразу нажалілася синові, але Максим матір не підтримав. Йому добре жилося з Аллою, а лаятись з нею через дрібниці він не збирався.
***
У липні Максим та Алла вирішили відпочити, подорож зайняла десять днів. Машина зупинилася у дворі будинку.
На подвір’ї ходили чужі люди. Алла одразу помітила зміни. Газон за будинком, де була зона відпочинку, виораний. Робітники збиралися ставити теплицю!
– Що тут відбувається?
– Ми не встигли, пізно доставка спрацювала. Але надвечір, навіть раніше, все буде зроблено. Угода у силі.
– Яка угода? Можна глянути? Хто замовляв?
– А… можна. Ось. Щось не так?
– Так ви адресою помилились. Це через будинок, з хвіртки праворуч. Там паркан зелений. Напевно, вам тепер доведеться все самим переносити, без машини, але ж ви самі винні.
– Але ж нам господиня показувала…
– Я й кажу, що ви все наплутали. Та господиня там, а це мій будинок! Ви там ворота відчиняйте і нікого не слухайте, – господиня там дивна. Ставте теплицю за проєктом, так само за будинком.
– Це точно там? А то у вас тут із номерами будинків напевно наплутали.
– Наплутали, наші ще взагалі без номера, не встигли. Це точно там, тут же її підпис. Ірина Дмитрівна…
– Так, Ірина… А господиня справді дивна. Липень, а вона вирішила теплицю ставити.
– Буває.
***
Ірина Дмитрівна була на роботі, її чоловік у від’їзді. Надвечір теплиця стояла за будинком свекрухи, прямо на квітнику. Робітники намагалися не зіпсувати квіти, не затоптати, все опинилося всередині. Акуратно та красиво. Зовні теж нічого не зіпсували.
– А навіщо їй третя теплиця? Та ще така величезна? – запитав один із робітників. – Торгує овочами?
– Напевно торгуватиме, ми не дізнавалися. Вона все сплатила?
– Так, у нас повна передоплата. Дякую, що допомогли розібратися з адресою.
– Усього хорошого.
***
Свекруха прийшла ввечері, одразу після роботи зазирнула. Обійшла подвір’я та не виявила покращень.
– А тут нікого не було?
– Нікого. Тільки от газон хтось зіпсував, а він дуже дорогий. Доведеться все відновлювати. Трава була спеціальна, дрібна.
– Дорогий?
– Дуже дорогий, напевно, доведеться заяву написати, але хіба знайдуть. У нас камера є! Подивимося, але згодом.
Свекруха пішла, сказала, що у неї справи. Алла дуже хотіла побачити реакцію свекрухи на теплицю в її городі, але не слідкувати ж за нею. Третя величезна теплиця! Звичайно, – вона їй ду-у-же потрібна!
– Ти думаєш це не надто? – Запитав Максим.
– Нормально, їй теплиця потрібніша, не пропадати ж добру. Вона все сплатила.
Наступного дня Алла замовила інші ворота, які можна було зачинити за бажання, а гості могли лише натиснути на дзвінок. Чому раніше вона не здогадалася.
Газон відновили. Свекруха зрозуміла, що в чужий будинок зі своїми брязкальцями не лізуть. Поруч, – а кордон стоїть! У гості приходила, коли звали, і вказувати припинила.
Алла спокійно працювала вдома, Максим теж працював, та навчався заочно. Не справа від дружини відставати, адже скоро йому утримувати велику родину, – Алла при надії…
Що скажете про вчинок невістки? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
