Прожили з чоловіком 6 років у шлюбі, раніше ще 4 роки зустрічалися. Коли ми одружилися, стали жити у квартирі його мами.
На той момент ми заробляли однаково, і він ще мав свій бізнес. Ми весь час сварилися через гроші, у результаті він сказав, що ми матимемо роздільний бюджет. І я це прийняла, тепер жалкую, звісно. Так і жили 6 років, скидалися на всі навпіл, на продукти, на необхідні речі для дому, на поїздку на море.
Я випросила зробити ремонт в одній із кімнат, щоб там зробити спальню і теж вклала половину необхідних коштів, і половину заплатила за: холодильник, пральну машину, посудомийку та плиту. І все це з огляду на те, що це навіть не моя квартира.
Знаю, що сама винна. Але я його дуже любила і приймала, що він не хоче забезпечувати сім’ю і хоча б продукти купувати. Я кілька разів йшла до мами, на 1-2 дні, він завжди повертав, приїжджав за мною та вибачався, і я швидко його прощала.
Він якийсь час себе нормально поводив, але потім все ставало як раніше, знову байдужість, дбав тільки про себе, знову все оплачуємо навпіл. Навіть коли він став заробляти більше за мене, все одно вимагав, щоб я за все платила.
Нещодавно він знову влаштував скандал. Я зібрала речі та пішла. Три місяці живу окремо від нього. Спочатку він дзвонив щотижня питав: «коли додому повернешся?».
Потім зрозумів, що я не збираюся і вже почав щодня дзвонити, благати повернутися, клястись у коханні, на колінах стояв, казав, що був дурним, а зараз усе зрозумів.
Обіцяє, що візьме всі витрати на себе, купуватиме продукти, по дому разом все робитимемо, навіть повернув мені гроші, які я витратила тоді на ремонт і техніку.
Ще надсилає мені квіти та подарунки через день, каже, що змінився, став ходити до психолога, пропонує нам піти вдвох, хоче зберегти сім’ю.
Мені не хочеться руйнувати нашу сім’ю, я начебто й хочу повернутися, але не вірю, що люди так можуть помінятися. Як думаєте, він справді щось зрозумів і зміниться? Додам, що нам по 30 років дітей немає.
Той день, коли мама стала на ноги, став найщасливішим для Віктора. Він був важким підлітком.…
- Це моє останнє слово! Ти, доню, ображайся скільки завгодно на батька. Але за Юхима…
Льоша нарешті заснув, затихнув за дверима дитячої. Віра вийшла з кімнати, тихо прикрила за собою…
Долоні тремтіли, а серце шалено колотало, але Люба вже все вирішила. Вона набрала номер майстра…
Світлана пам’ятала той день так чітко, наче він був учора. Тоді вони з Русланом шукали…
Мілка спала, як нежива, коли у двері хтось подзвонив. - Господи, кого принесло в таку…