Мій перший шлюб швидко розпався. Для мене це була катастрофа, але вона мала статися. Проте це був лише початок.
Рік минув і у мене почалися проблеми зі здоровʼям. Було трохи за тридцять, але нерви, робота, наука. Я пішов у роботу, а робота пішла до мене. Мені стало погано під час завершення чергового етапу.
Я пройшов усі приймання, готував документи, сидячи у кабінеті. А наступний спогад – прокинувся у лікарні. Рука та нога не слухаються, говорити не можу.
Лікарняний на пів року. Пішли розмови, що вже не повернуся на роботу. Довелося довго відновлюватися, вчитися наново читати та писати. Поїхав із міста на якийсь час. Багато гуляв, відволікався від усього, благо випробування пройшли успішно та я отримав солідну премію. Приохотився до риболовлі. Дуже допомагає відновлюватись після хвороби.
Але головна нагорода була попереду. Другого шлюбу я не планував, не шукав нікого. Випадково у селі познайомився із випускницею, яка не могла прилаштуватися з червоним дипломом нікуди. Багато спілкувалися, багато обговорювали, все само собою вийшло.
Розумна дівчина, спокійна. Але дуже переживала за кар’єру, а в мене вона закінчувалася через хворобу. Якось розмовляли, вона помітила, що в мене щось не так.
А трохи згодом у мене всередині щось клацнуло. При черговій зустрічі я просто взяв її на руки та запропонував зустрічатися. А вона відповіла, що жодних «зустрічатися», лише офіційний шлюб.
Я був трохи здивований, а вона дуже мудро все пояснила. Я непоганий вчений, кандидат наук, і я повинен працювати. А їй досить просто бути дружиною доброго вченого. Вона одразу дала зрозуміти, що не треба її кудись прилаштовувати, краще створимо сім’ю.
Ми швидко розписалися, я швидко відновився і потрапив до авралу чергового етапу розробок. Мені одразу знайшли секретаря, щоб мене знову не звалило у лікарню.
А друга дружина наводила затишок у будинку, готувала, все до ладу приводила, давала поради. Саме вона повернула мене на рейки, з яких я зійшов. То була головна нагорода.
І то була не єдина. Майже одразу дружина сказала, що чекає на дитину, а в мене ніби крила розкрилися. А потім була дисертація, я взявся до нової теми. Друга дружина подарувала мені справжнє життя, просто зігравши у ньому свою роль. Це моя головна нагорода.
Той день, коли мама стала на ноги, став найщасливішим для Віктора. Він був важким підлітком.…
- Це моє останнє слово! Ти, доню, ображайся скільки завгодно на батька. Але за Юхима…
Льоша нарешті заснув, затихнув за дверима дитячої. Віра вийшла з кімнати, тихо прикрила за собою…
Долоні тремтіли, а серце шалено колотало, але Люба вже все вирішила. Вона набрала номер майстра…
Світлана пам’ятала той день так чітко, наче він був учора. Тоді вони з Русланом шукали…
Мілка спала, як нежива, коли у двері хтось подзвонив. - Господи, кого принесло в таку…