Не важливо, що не красень, головне – що я багатий хоч і страшненький

Друг дитинства, якого я сто років не бачив запросив в гості два тижні тому. Я думав, що ми з ним просто пивка поп’ємо, а там ще виявилася його дружина, діти …

Коротше пиво накрилося, пили чай з пиріжками, що, в принципі, теж непогано.

Слово за слово, дійшло до мого особистого життя. А з ним у мене все дуже … фігово. Я любив одну дівчину ще в студентські роки, але не зрослося. Я тоді був щупленький, страшненький і бідненький.

За роки я зміг непогано підкачатися і обзавестися дуже хорошою роботою. Але страшненьким я як був, так ним і залишився.

І тут дружина мого друга, докладно з’ясувавши про те, скільки я заробляю на рік, починає вмовляти мене, що неважливо, що я страшний. Головне те – що зможу забезпечити жінку. Ніби мені потрібно забезпечувати кожну зустрічну … Ага … 10 разів аж.

І минулої п’ятниці дзвонить друг, знову кличе на пиріжки з чаєм.

Двічі вмовляти мене на таке не потрібно було – прийшов. І крім друга і його дружини була ще одна … мадам.

Теж страшненька, маленька … При потрібному освітленні вона б могла в серіалі “Ходячі мерці” без гриму зіграти.

Я спочатку не зрозумів, а потім дійшло, що це не просто запрошення на пиріжки, а справжнє сватання.

Мене активно знайомлять з дамою, яка дуже хоче знайти забезпеченого чоловіка. Весь вечір я слухав, про те, що я не красень (ніби сам цього не знаю), і ця благородна дама робить мені бозна-яку послугу і готова почати зустрічатися зі мною.

Доїв останній пиріжок і зробив ноги від людей, так сильно турбуються про моє особисте життя і душевний спокій.