Ми живемо з старенькою бабусею, вона до нас переїхала ще 2 роки назад, коли я пішла в декрет. Думали допомога мені буде, її житло продали, склалися в ремонт, в неї окрема кімната в дальній частині будинку, там ні галасу дітей, ні стукання тарілок зранку, живи і радій. Пенсію її ніхто не чіпає, їсти вариться на всіх.
Але є одне але. Бабуся дуже забобонна. З мене вже сміються всі, а вона каже, раз сміються, то хай не приходять, а я ж теж, людина, хочу спілкування, в декреті крім агу та інструкції до сиропу від кашлю нової інформації нуль.
Бабця не дозволяє дитині рибу їсти, хоча малому було вже 10 місяців, все стерилізує і пере руками, воно потім таке дубове виходить без пом’яшувача тканини, ввечері не дозволяє ні сміття винести, ні підлогу протерти, ні навіть вивісити вологі речі тільки з пралки. От подумати 6 вечора, сонце ще високо, на вулиці жарко, та білизна за 20 хвилин висохне, так ні, зурочать, каже.
А дійшло до того, що коли я відкрила навстежень всі двері і вікна, зробила вдома протяг, щоб провітрити все, самі розумієте стара людина і мала дитина в домі, то залетів горобець, кружляв все, а потім його кіт з’їв. Бабця в сльози, сказала що горе велике буде. Я не звертала уваги, але цілий день вона мені торочила про те що щось має статися.
Я якраз банки з огірками закручувала, остання лишилася. Вона підходить і каже, обережно, не обпечись. Ну от що це таке, 6 рік консервацію роблю, та я цих банок перекрутила стільки що декому і не снилося, а вона все туди ж. В мене ця банка з рук висковзує, ну, далі ясно, добре що встигла відскочити і малого штовхнути собою назад. А бабця з задоволеним обличчям “все, я ж казала”.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…