Галасливе весілля та подорож, – все було чудово. Молода родина, Олександр та Наталя, оселилася у квартирі чоловіка.
Наталя до цього жила з бабусею у двушці, але після весілля переїхала до чоловіка. Молодим треба жити окремо.
Від щедрості Олександра після весілля не залишилося й сліду. Робота та будинок, – це те, на чому він постійно наголошував.
Прогулянки, фільми, кафе – він вважав марною тратою грошей. Якось зі своєї премії Наталя купила собі нові туфлі та косметику. Олександр влаштував із цього приводу скандал.
– Витрачаєш гроші на нісенітницю, а я змушений один розплачуватися за квартиру. Відтепер із тебе половина, а це п’ятнадцять тисяч.
– Так ти ж не казав, що квартира в іпотеці. Покажи мені графік платежів.
– Графік у мами, вона все контролює, щоб я не пропустив. Просто я переказую їй гроші, а ти краще мені віддавай свою зарплату, я розберуся сам.
– Чому я повинна віддавати? Я бухгалтер, я витрачати вмію. Сама розберуся.
– Ти вже показала, як вмієш витрачати. Навіщо тобі ці туфлі, навіщо ще одна косметика? Ти заміжня, чоловік повинен вирішувати всі твої проблеми.
– Вирішуй, але моя зарплата залишиться при мені!
– Це що за розмови! Голос з’явився? Усю зарплату мені – треба борги віддавати.
– Які борги?
– Такі!
Вони вперше посварилися. Була п’ятниця, Олександр пішов із друзями в бар, прийшов пізно. Ранок суботи почався з приходу свекрухи.
– Спить? – Запитала вона про свого сина. – Хай спить, він перенервував учора. Що ти влаштувала?
– А що я влаштувала?
– Чоловікові треба довіряти. Припини витрачати сімейний бюджет на дрібниці.
– Він теж учора витратив сімейний бюджет на дрібниці у барі. Його привели друзі, сам би він не дійшов. Скільки він витратив?
– Я його не виправдовую.
– Віддавати свої гроші я не буду. Він приховав від мене до весілля, що квартира в іпотеці. Весь час казав, що квартира – його власність. Угоди я не бачила, може вона оформлена на третю особу.
– А ти не така вже й селючка, як ми думали.
– Я звикла вірити паперам. І просто так за повітря платити не буду. Покаже угоду – питання вирішимо. Але про це треба було говорити перед весіллям. Ви контролюєте дорослого чоловіка, йому майже тридцять років.
– Він мій син!
– За мої фінанси вам не треба перейматися. Я впораюся сама. А от якщо він не вкладатиметься в сімейне життя, то це велике питання.
– Не з того ти починаєш сімейне життя. Вам би дитину. Сашкові вже не мало років, – саме час. І ти перестанеш думати про дурницю.
– Припини дошкуляти йому, краще слухай чоловіка. Він тебе любить, весілля весело зіграли, відпочили, а це не малі гроші, – тепер працювати треба.
– Половина весільних грошей була від моїх батьків, і путівку подарували мої родичі.
– Ти зараз рахувати будеш? Вони грошей не вимагають, а в нас кредит. Віддавати треба.
– Який кредит?
– На весілля, на ваше весілля, дитинко, брали. Зарплата у тебе хороша, премії квартальні, ти дівчинка розумна, не можна чоловіка залишати в боргах. Ви тепер сім’я.
Непомітно свекруха сама проболталася про кредити та борги сина. Результат вийшов плачевний. Наталя трохи згодом з’ясувала все. Вона одружилася з кредитами.
Іпотека оформлена на матір Олександра. Кредит на весілля, кредит за рік до весілля, кредитна картка лімітом сто тисяч абсолютно порожня. І за все пропонували платити їй, а до весілля нічого не сказали.
Наталя подала на розлучення, поки сама з ними не загрузла в боргах. Свої речі перевезла у квартиру до бабусі.
Олександр був незадоволений, ходив, умовляв, навіть погрожував. Свекруха взагалі вимагала віддати борг за весілля. Адже весілля завжди для нареченої більшою мірою влаштовується.
Спільної власності не було, але колишній вирішив поділяти борги. Тільки борги виявилися не ті, всі дошлюбні, та й частина їх значилася за матір’ю Олександра.
– Все зіпсувала, а ми тебе ще в сім’ю прийняли, весілля влаштували. Погуляли й розлучилися, – сказала свекруха на прощання. – Невдячна. Тобі з твоїм характером заміж не вийти.
– А вам із такими боргами тільки на місці сидіти та борги примножувати.
***
Наталя обов’язково вийде заміж, а поки що вона живе з бабусею, та їздить у гості до батьків. Шкода, що все так вийшло. Здавалося, – один раз і на все життя. Але доля вирішила по іншому…
Як ви вважаєте , слушно вчинила Наталя, чи перегнула палицю? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
