Не завжди нав’язані стереотипи допомагають по життю. Жінки в першу чергу страждають через те що їх засуджують

Зараз моя подруга знаходиться в декреті, як і більшість матусь, вона приділяє багато уваги діткам, сім’ї, але не забуває ще й трішки підзаробляти. Чоловік у неї дуже хороший, теж старається, працює, але з 2 дітьми важко витягнути на 1 зарплату та ще й в орендованому житлі.

От тому моя Ксюша і працює також. Робота в неї не складна, але кропітка. Вона допомагає адміністратору однієї групи в соціальній мережі тримати групу на плаву, відповідає на повідомлення, дає поради. Група доречі дуже цікава і по темі, створена для того, щоб молоді матусі могли поділитися своїми питаннями, проблемами, запитали там про виплати різні, хвороби і все що стосуються діток.

В обов’язки Ксені входить спілкування з матусями, поради, ну і перевірка щоб в групі не було зайвої реклами там чи ще чого. Я вважаю що достойна робота для мами в відпустці. Тимпаче що оплата теж за неї непогана 5000 в місяць. Але, ж одна важлива умова, кожні 10 хвилин вона має оновлювати групу, дивитися чи є якісь нові повідомлення і таке інше.

Тому майже весь день вона в телефоні. Робити домашні справи це не заважає, уроки з дітьми теж можна робити, не проблема, просто іноді подивлюватися на телефон.

А от коли Ксюша приїздить в село до свекрухи або іде гуляти з дітками на дитячий майданчик, починаються справжні драми. Більшість бабусь і жінок за 50 не розуміють що за робота може бути в телеграмі. Вони звикли що робота це завод, магазин, лікарня, в крайньому випадку садок дитячий чи школа, а це телефон.

Тому в адресу Ксюши летить дуже багато образ щодо того, що вона непутяща матуся, що вона цілодобово не вилазить зі свого смартфону і їй наплювати на дітей.

Перший час вона намагалася пояснити всім що це така робота, але згодом зрозуміла що нема сенсу витрачати сили і час на те щоб щось комусь доводити і просто перестала. А я дуже сильно змінила своє бачення того, як треба відноситися до різних стереотипів. Тепер коли бачу матусю з телефоном в руках, завжди згадую Ксеню.

You cannot copy content of this page