Нещодавно на вулиці зустрів ту саму дівчину, в яку був закоханий в юності … І нічого … Нічого не тьохнуло

У сімнадцять років я закохався в одногрупницю. Це не була закоханість. Почуття формувалися досить довго. Ми навіть зустрічалися деякий час.

Але нічого серйозного в результаті з наших відносин не склалося. Тільки зараз розумію, що з тими відносинами варто було покінчити набагато раніше.

Але тоді я сох по ній, з усіма мінусами любовних страждань і душевного неспокою. Найгірше було те, що доводилося кожного дня стикатися з нею під час занять. А якось на не зовсім тверезу голову навіть подзвонив і освідчувався в коханні. Так, ганебна ганьба!

Був період, коли дівчина намагалася маніпулювати мною (напиши курсову, зроби звіт по практиці і подібне).

Остаточно любовні почуття з мене вибила армія. Рік армійки зробили свою справу і я вже не думав ні про що, крім людського відпочинку і домашньої випічки.

Минуло ще шість років!

Одружився зовсім недавно. Є дитина. І знаєте, я абсолютно щасливий! Десь почув вислів, що щастя – це коли вранці з радістю біжиш на роботу, а вранці з такою ж радістю поспішаєш додому. Ось це мій випадок.

Нещодавно на вулиці зустрів ту саму дівчину, в яку був закоханий в юності … І нічого … Нічого не тьохнуло. Тільки в той момент промайнула думка, що добре, що нічого тоді у нас не склалося. Інакше б я не зустрів свою дружину і у мене б не було тих чудових дітей, що радують кожен день.