Невістка ображала моїх дітей, брала їх рушники у ванній, без зазріння совісті з’їдала те, що я купувала дітям. При цьому вона пояснювала це просто: «Я ж в положенні

Все почалося, коли мій молодший брат привів до нас дівчину. Вона була  з села, батьки у неї п’ють,тому навчалася  вона у ПТУ, а  жити їй не було де.

Мама божеволіла від такого вибору сина. «Сільська баба!» – розорялася вона, – «Принцеса з козячого болота!». А в очі їй мило посміхалася. Я заспокоювала її, казала, що це нічого не означає, головне, щоб вона була доброю людиною.

Не проживши в нашому будинку й місяця, дівчина вже була в положенні. Були з нашого боку підозри, що не від брата, але ніхто не втручався. Батьки були шоковані, а брат вирішив одружитися.

З того моменту наше тихе та спокійне життя закінчилося. У нас почалися щоденні скандали із братом.
Якось мене попросили підготувати все до весілля. Батьки й так були у кредитах за навчання брата, тож свято вирішено було відзначати в ощадливому режимі.

Ми із чоловіком організували все: кульки, тамаду, фотографа, ресторан. Напередодні весілля я взяла на роботі два дні власним коштом, щоб допомогти батькам.

Весь цей час ми присвятили прибиранню подвір’я, та будинку, пофарбували бордюри, ворота, прибрали сміття, зіставили столи у дворі для другого дня весілля, готували спальні місця приїжджим гостям.

До кінця дня перед урочистістю я домивала сходи в будинку, а «молоді» спокійно пили чай на кухні. Це при тому, що встали вони о п’ятнадцятій годині дня, а я о шостій ранку.

Валячись з ніг від втоми, я попросила брата допомогти мені з прибиранням у ванній кімнаті. Я чула, як він підвівся, маючи намір підійти до мене, але тут пролунав з кухні голос нареченої:
– Щось я не бачила, щоб твій чоловік приїжджав і тут щось робив.

На мить я обімліла. Мало того, що я валюсь з ніг, намагаючись їм догодити, то ще вона й рота відкриває. Чоловік у мене жив тоді в іншому місті й приїжджав лише на вихідні. Він завжди допомагав моїм батькам у всьому. Ганчірка і швабра випали в мене з рук, і я залетіла на кухню:

– А хто ти така, щоб судити, хто мій чоловік, і що він тут зробив? – моєму обуренню не було меж.
На крики прибігла мати, і попросила всіх заспокоїтись.

Майбутня невістка не заспокоювалася:
– Не треба мені дорікати, що у нас весілля, а ви всі втомилися, — нахабно заявила вона.
– А це не так? – гнівно спитала я.

Знову втрутилася мати. Вона попросила мене не зводити скандалу.
– От весілля пройде, а там як хочеш – умовляла вона мене.

Весілля пройшло ідеально. Було весело та все продумано, але далі мені в будинку стало абсолютно неможливо жити. Скандали виникали на порожньому місці щодня.

Невістка ображала моїх дітей, брала їх рушники у ванній, без зазріння совісті з’їдала те, що я купувала дітям. При цьому вона пояснювала це просто: «Я ж в положенні!».

Я спробувала влаштувати її на роботу, але вона відмовилася. Звісно, ​​а навіщо працювати, якщо її й так годують, поять, одягають мої батьки? Раніше обіду вона ніколи не прокидалася, по будинку теж нічого не робила.

Батьків як підмінили. Моя мама вступалася за неї, навіть при її очевидній провині говорила:
– Я нічого їй казати не буду. Іди й сама кажи.

Навіть моя свекруха, одного разу приїхавши в гості, не втрималася, і висловилася:
– Я все розумію, але я купую смаколики своїм онукам. Якщо ти так хочеш, то хай тобі чоловік купить, чи батьки.

Моя мама поспішила заступитися:
– Свахо, вона думає, що це я купила, — спробувала згладити конфлікт.
– Та невже, я з сумки до холодильника все при ній викладала!

Свекор мій теж був шокований. Доз’ясовувалися, що наші батьки посварилися, та перестали спілкуватися. Мої батьки звинувачували у всьому мене.

Я працювала до шостої вечора. Цілий тиждень була одна з дітьми, водила їх на тренування і в результаті потрапляли ми додому під вечір. Конфлікти із домашніми лише посилювалися.

Невістка пускала про мене різні плітки: що я погано виховую дітей, що у мене труси брудні розкидані по всьому будинку, що я незрозуміло де вештаюся…

В черговий раз ми приїхали додому пізно, і я сіла на кухні годувати дітей. За столом був мій батько, і якось у його розмові вискочило, що останнім часом від мене дуже багато зла в сім’ї.

Я не вірила своїм вухам. Виявилося, що це я ображаю бідну дівчину, зводжу скандали та інше, бо ревную батьків, і звикла, що все робилося для мене.

Сказати, що мені було прикро – нічого не сказати. Батько кричав, що дуже шкодує, що пустив нас із чоловіком до себе жити. І навіть, що ми ніколи тут нічого не робили. Він бив себе в груди, що це його дім.

Я тихо, крізь сльози відповіла:
– Так, це твоя хата, але я сама на світ не з’явилася. Я виросла в цьому будинку і принаймні заслуговую на повагу до себе. І нікому не дозволю у відповідь на мою допомогу мені грубити.

Цієї миті залетіла невістка з невинним виглядом і втрутилася в розмову:
– Та що я тобі такого зробила, що ти так ненавидиш мене?

Я не встигла відповісти, батько схопив мене за обидві руки, витяг у коридор і кинув на сходи зі словами:
– Вона ж в положенні!

Мені було дуже прикро, але найгірше, що це бачила моя десятирічна дочка і зателефонувала до чоловіка. На порозі мене наздогнала мати, знову дорікаючи, що я сама у всьому винна. Я ледве заспокоїла чоловіка, зібрала дітей, кота і поїхала в ніч у село до свекрухи.

У них був недобудований будинок. Ми прожили два місяці у свекрухи, й спали на ковдрах? на підлозі всі разом. Через два місяці ми з чоловіком добудували свій будинок, і тепер живемо спокійно.

Відтоді, зі своїми батьками ми взагалі не спілкуємося. Навіть не вітаємось, бо їм не потрібна ні я, ні мої діти. Ніхто з родичів навіть не телефонував мені, щоб дізнатися, що сталося, чи як я взагалі.

Від чужих людей я потім дізналася про те, що я, виявляється, простягала руки до невістки, не зважаючи на її положення. Ось так зі мною вчинили мої найрідніші люди!

Свекри мені замінили батьків, за що я їм дуже вдячна! Ви також вважаєте мене у всьому винною?

You cannot copy content of this page