Ні, я такої наглості та нахабності не бачила в житті, голосила невістка. Як можна припхатися на день народження до дитини з цим мотлохом. Свекруха стала на бік своєї доньки, тільки ми з чоловіком стояли в шоці.
Справа в тому, що сестра чоловіка персона м’яко кажучи сканадальна, а ще, вона з раннього дитинства вважає, що їй всі все повинні.
Все почалося з того, що народивши, вона не змогла нормально розпорядитися грошима, які отримала від держави. А все через те, що ніколи не економила на засобах для догляду за тілом, на косметиці чи парфумах. Вона навіть пелюшки для дитини одноразові найдорожчі купляла. А от коли прийшов час хрестин, ми запитали що купити племіннику, отримали цілий список.
Порадилися з чоловіком, вирішили продати свої старі дитячі речі, а на ті гроші придбати бодай щось для малечі. Аж тут чоловіку в голову прийшла геніальна ідея, що ми віддаємо всі старі речі невістці.
Я підтримала, бо найближчим часом дітей не планується, а так і місця більше буде і їм який “підгін”. Склали ми в якості подарунку стілець для годування, колиску, басейн, візочок, кроватку, ходунки, 3 пакети ж новими дитячими речами і поїхали. Речі реально дитячі і нові, бо на нашого не підійшли, він швидко дуже виріс, новісінькі, деякі з бірками. Загрузили все в бус, святково вбралися і гайда.
Приїхали, я ще букета подарувала, та й давай все вивантажувати, невістка ж не бачил подарунок, ми тільки обіцяли що забезпечимо дитину всім необхідним, але і не збрехали. Все в дуже гарному стані, ми порахували, якщо продати все то в районі 10000 виходить, і це ще по людськи. А тут рідний племінник.
Як же вона кричала, коли нарешті побачила придане. Що ми безсоромні, що ми жадібні, що їй цей мотлох не треба. Чоловік мій сказав, що якщо не треба то ми заберемо назад і загрузив все. Потім частину речей дійсно продали і досить дорого, іншу частину віддали сусідам, у них 4 дітей, точно згодиться. А я не розумію, все чисте, випране, майже нове, в чому проблема?