Невістка відмовилася приймати до себе хвору свекруху і вимагала переписати на неї квартиру

Свекруха все своє життя прожила з дочкою, і жила тільки заради неї, навіть дві свої квартири на неї оформила. Сину Сергію сказала, щоб той і не розраховував на майно, бо Маринці потрібніше. У Марини дитина інвалід, а чоловік пішов від неї практично одразу. Мати тоді переїхала до неї, й з того часу вони живуть разом.

Марина з чоловіком жили у двокімнатній квартирі, її мати  отримала  у спадок. Свою квартиру Валентина Іванівна здає в оренду, з того й живуть. Марина часто повторює, що якби не мати, вона не змогла б вижити. Вона взяла на себе всі обов’язки: мила, прибирала, готувала, навіть стежила за хворим онуком. Таким чином, Марина змогла хоч трохи працювати.

Марина та мама мали загальний бюджет. За місяць гарна сума набігає: у Марини зарплата, пенсія в онука та у Валентини Іванівни, аліменти, та ще й гроші за орендоване житло. . Але сказати, що вони живуть в достатку не можна, бо більшість грошей витрачають на реабілітацію сина. Всі процедури та курси дорогі.

Валентина Іванівна дуже любила дачу, і проводила там увесь вільний час, але продала її, бо треба було лікувати онука. Куди вони тільки його не возили, і в басейн, і з дельфінами плавати, і до коней, в санаторії, та пансіонати. Вони цим живуть: читають, впізнають, знаходять, аби хлопчик видужав. Вони вже багато чого встигли зробити.

Зараз хлопчику 13 років, звичайно видно, що він не такий як усі, але він може сам повільно ходити, та навіть трохи себе обслуговувати, а це вже досягнення. Син Сергій одружився, коли тривало розлучення Марини. На материну допомогу він не розраховував, у неї ж Марина, та онук. А Сергій був уже не маленький хлопчик, закінчив навчання, ноги, руки є, голова на плечах, щось придумає.

Мати вирішила, що дві квартири оформить на Марину, бо їй потрібніше, Сергій не заперечував. Адже було зрозуміло, що самотужки Марина ніяк не зможе заробити на квартиру. І та квартира, в якій зараз квартиранти, їй теж потрібна, адже у неї хвора дитина, і її треба ставити на ноги, загалом ситуація така, що не позаздриш.

Тому Сергій одразу ж сказав дружині, щоб та, навіть жодного слова не говорила про це. Мати вирішила оформити всю нерухомість на сестру, хай так і буде, це її право. Зараз у Катерини з Сергієм росте донька, їй уже півтора року, до речі, за весь час бабуся бачила її разів п’ять. Вони взяли квартиру в іпотеку в Чернігові, живуть потихеньку.

Валентина Іванівна не може їздити до них у гості, вона не має часу. Невістка Катерина без проблем справляється з донькою сама. Але всеодно бабусі їм не вистачає. Тому вони їздять до неї самі, завжди привозять подарунки та гостинці. Все було чудово до останнього часу.

Місяць тому Валентину Іванівну забрали до лікарні з інсультом. Їй перед цим уже тиждень було погано, ноги забиралися, але вона вперто не хотіла викликати швидку, пила пігулки, й знову робила все по господарству, прибирала, готувала. Жінку забрали до лікарні вже тоді, коли їй стало зовсім погано і навіть зникла мова. Тепер бідна, лежить у лікарні, ліва сторона повністю нерухома.

Лікарі кажуть, що ще приблизно тиждень у лікарні, а потім почнеться реабілітація. Але вони не можуть сказати, чи зможе вона до кінця відновиться, чи ні. Але те, що буде складно, це зрозуміло. Марина днями зателефонувала Сергію.
-Знаєш, я тут подумала, забирай ти маму, я не зможу з двома інвалідами жити! У вас двокімнатна квартира, купа місця, та ще й дружина сидить вдома, і нічого не робить, так що зможе за нею доглянути.

Ми з Сергієм були шоковані з її дзвінка. Але тут він мені заявив, що матір і справді потрібно буде забрати до нас, адже Марині буде надто важко. Сказати, що я оскаженіла, нічого не сказати!
– З якого переляку ? Коли мама була здорова й обробляла їх усіх, вона Марині потрібна була. А коли мати захворіла, то вже відпрацьований матеріал?- Ну так, звичайно! Тепер дві квартири на ній.

Я погоджуюся  забрати свекруху  лише за однієї умови, що одну квартиру вона залишає нам. І що ви думаєте? Сергій мене ще звинуватив у тому, що я жорстока, і як мені, взагалі, не соромно таке заявляти. Зрозуміло, що брати до себе безпорадну і хвору свекруху я не хочу.

Сергій цілими днями пропадає на роботі, а це означає, що саме мені доведеться доглядати свекруху, і це при тому, що у мене маленька дитина. Але ж справа не лише в цьому. Просто,  якось не по-людськи виходить, квартири та все майно дісталося дочці, а проблеми та хвора свекруха – невістці. Що думаєте про таку ситуацію?

You cannot copy content of this page