У п’ятдесят три роки Софія Адамівна залишилася сама у сільському будинку. Близько пів року тому чоловік жінки пішов у ліс по гриби, та так і не повернувся.
Всі пошуки були марними, він, як у воду канув.Звичайно, ця подія наклала на жінку незабутнє враження.
Близько місяця Софія Адамівна безвилазно просиділа у своєму домі в очікуванні повернення чоловіка.
Однак дива не сталося, і жінці стало ще сумніше. Бачачи в якому стані перебуває мати, син Григорій вирішив умовити її переїхати ближче до нього.
– Мамо, поряд з нами в котеджному селищі, яке знаходиться недалеко від міста, продається будинок, у мене є можливість купити його для тебе, – серйозним тоном промовив він.
– Та куди ж я поїду, синку? А якщо батько повернеться? – з надією спитала у сина мати.
– Якщо він повернеться, то нам обов’язково повідомлять. Нема чого сидіти тут одній і сумувати. Мені буде спокійніше, якщо ти переїдеш ближче, – наполегливо промовив Григорій.
– Щоб купити будинок, потрібні величезні гроші, це ж не в магазин по хліб сходити, – іронічно відповіла Софія Адамівна.
– Мамо, якщо я пропоную тобі переїхати до цього будинку, значить у мене є на нього гроші. Загалом завтра я домовлюся з власником, щоб оглянути котедж, після чого заїду за тобою, – безапеляційно промовив син.
Чоловік не брехав матері, щодо своїх можливостей, його підприємницька діяльність нарешті почала давати плоди. Протягом року він накопичив значну суму, та планував вкласти її в нерухомість.
Спочатку Григорій хотів купити будинок, який він запропонував Софії Адамівні, для себе та своєї дружини Карини.
Проте, ситуація зі зникненням батька змінила його плани, чим сильно засмутила дружину. Наступного дня чоловік, як і обіцяв, заїхав за матір’ю, та повіз її дивитися котедж.
Софія Адамівна уважно оглянула будинок і, на радість сина, погодилася переїхати. Григорій відразу запропонував власнику оформити документи, і вже за два тижні чоловік став новим його власником.
Як тільки всі документи були оформлені, син допоміг Софії Адамівні переїхати до нового житла.
Щоб відволікти матір від думок про батька, та налаштувати її на позитивний лад, Григорій вирішив влаштувати новосілля.
– Мамо, раз ти переїхала, то ми просто зобов’язані влаштувати свято, та покликати всіх наших родичів та знайомих, – весело промовив чоловік.
– Ти так думаєш? Це ж сила-силенна народу, хіба я зможу стільки їжі наготувати? – задумливо промовила Софія Адамівна. – Може обійдемося без новосілля?
– Як обійдемося? Тітка Марина з дядьком Толею вже дзвонили мені, та просили показати їм твій новий будинок. Тож ніякі відмовки не приймаються. Карина допоможе тобі з приготуванням їжі, – впевнено заявив син, і пішов обдзвонювати родичів.
Жінці нічого не залишалося, як смиренно ухвалити рішення Григорія. За кілька днів чоловік разом із дружиною прийшов до Софії Адамівни, щоб допомогти з підготовкою до новосілля.
Григорій був за керівника і головного із закупівлі продуктів, оскільки все свято оплачував він сам.
Карині дісталася доля помічника на кухні. Дівчина мала чистити картоплю і нарізати овочі для салатів, поки Софія Адамівна чаклувала над основними стравами.
Під час готування родички розмовляли, та почали обговорювати придбаний будинок.
– Вам не страшно одній в такому великому будинку? Тут аж дві спальні, величезна ванна кімната і вітальня, – почала перераховувати невістка.
– Ні, що ти! Селище охороняється, тож я точно знаю, що мені тут нічого не загрожує. А зайва спальня, це лише плюс.
– Тепер родичі зможуть частіше відвідувати мене та гостювати, скільки душі завгодно, бо місця багато, – розумно зауважила Софія Адамівна.
– Мені все ж таки, здається, що будинок для вас занадто великий. Ви людина похилого віку, і вам просто небезпечно бути тут одній, – наполегливо промовила Карина.
– Хочеш сказати, що син спеціально поселив мене в цей котедж, щоб позбутися? – посміхнулася у відповідь свекруха.
– Ні, звичайно, – здивувалася від запитання дівчина. – Гаразд, якщо ви не розумієте натяків, то я скажу вам на пряму, цей будинок Гриша спочатку обіцяв мені!
– Я знаю, він казав, тому мені не зовсім зрозуміло, до чого ти хилиш, – крижаним тоном спитала Софія Адамівна.
– Я вважаю, що буде справедливо, якщо ви переїдете до нашої квартири, а ми житимемо тут, – нахабно заявила невістка.
– Я вчинила так, як вирішив мій син! Якщо завтра він скаже мені, що хоче помінятися житлоплощею, то я переїду до міста. Однак він мені жодного разу не запропонував пожити у вашій квартирі, – незворушно відповіла жінка.
– Мало що вирішив Гриша, ви не зобов’язані чинити так, як хоче він. Вам рано чи пізно стане самотньо в такому великому будинку, – ніяк не заспокоювалася родичка.
– Нічого страшного, я планую взяти собі котика чи цуценя з притулку. Так що, самотність мені не загрожує, – глузливо промовила свекруха.
– Яка ж ви нахабна! У вас тепер виходить новий шикарний котедж, а у нас стара квартира без ремонту? Нічого, невдовзі ви самі захочете звідси з’їхати, – багатозначно промовила Карина і вийшла з кухні.
Софія Адамові не довелося доробляти все одній. Синові про дивний епізод вона вирішила не говорити, щоб не сварити з невісткою.
Невдовзі прибули родичі, і вся увага жінки була приділена їм. Весь вечір гості нахвалювали Григорія за його турботу про матір, та захоплювалися котеджем.
Ближче до ночі вони почали роз’їжджатися. Син разом із Кариною допоміг матері прибрати зі столу, та вимити посуд.
– Гришу, залишайтесь у мене з ночівлею, час уже пізній, та й ти випив, – дбайливо запропонувала мати.
– Чому б і ні. Сьогодні переночуємо в тебе, а завтра з ранку поїдемо до себе, – стомленим голосом відповів син.
Незабаром усе сімейство лягло спати. Серед ночі Софія Адамівна прокинулася від легких кроків у коридорі.
Жінка прислухалася, та зрозуміла, що хтось спустився на перший поверх і пішов на кухню.
Вона виразно чула, як грюкнули двері в холодильнику. Однак нова власниця не надала цьому значення, подумавши, що невістка чи син зголодніли, і знову поринула в сон.
Вранці вони тихо-мирно поснідали, і Григорій з Кариною поїхали додому. Через три тижні у котеджі з’явився смердючий запах, епіцентром якого була ванна кімната.
Софія Адамівна намагалася знайти джерело смороду, але всі її зусилля були марними. Через кілька днів пошуків їй уже здавалося, що поганий запах йшов звідусіль.
Зрештою жінка не витримала і зателефонувала синові, щоб попросити про допомогу.
– Гришу, у мене вдома дивно пахне, і я не можу знайти причини смороду. Зазирни до мене, як зможеш, – промовила мати.
– Добре, звісно. Розберуся зі своїми справами й обов’язково заїду до тебе, – стурбовано відповів Григорій.
Увечері чоловік під’їхав до будинку матері, й з порога відчув запах сірководню. Гриша поморщив ніс і заходився лазити котеджем у пошуках його джерела.
Приблизно за пів години він дістався до ванної кімнати й став уважно її оглядати. Від уваги Грицька не вислизнув той факт, що тягнуло тухлятиною звідкись зверху, тож він піднявся на унітаз і зазирнув у вентиляційну шахту.
Крізь ґрати було видно курячі яйця. Чоловік спритно їх відчинив і дістав чотири тріснутих протухлих яйця.
– Дивно… Як вони тут опинилися? Невже хтось поклав їх сюди ще за минулого господаря, — задумливо промовив Григорій.
Побачивши в руках сина тухлі яйця, Софія Адамівна одразу ж збагнула, що це справа рук невістки.
Таким чином, Карина хотіла вижити свекруху з дому, в який хотіла сама заселитися.
– Напевно, дітлахи минулого власника балувалися і поклали їх туди, – мати вирішила підтримати версію сина.
– У нього немає дітей, він взагалі неодружений, – одразу ж відмів це пояснення Григорій.
– Тоді його племінники, чи друзі вирішили над ним пожартувати. Це вже не має значення, головне, що ми знайшли джерело смороду, і я нарешті його позбудуся, – впевнено сказала Софія Адамівна і забрала у сина з рук тухлі яйця.
Щойно жінка викинула їх у компостну яму, та провітрила хату, від запаху не залишилося й сліду.
Після чого вона відпустила сина додому, попередньо покликавши його разом з Кариною в гості на вихідні.
У суботу, на обід, подружжя приїхало з тортиком до Софії Адамівни. Жінка вранці встигла спекти пиріжки, й пригостила ними родичів.
Після милого чаювання свекруха ангельським голосом попросила Карину допомогти їй на присадибній ділянці.
Дівчина неохоче погодилася і, отримавши від Софії Адамівни гумові рукавички, пішла за нею на заднє подвір’я.
Коли родички дійшли до компостної ями, свекруха несподівано зупинилася.
– Подивись уважно на неї, що ти там бачиш? – Запитала жінка з фальшивою усмішкою на обличчі.
– Де? – незрозуміло перепитала Карина, вдивляючись у яму. – Що я взагалі повинна побачити у цьому бруді?
– Підійди ближче і подивися краще. Бачиш білу шкаралупу серед бруду та зітлілого листя? – зловісно поцікавилася Софія Адамівна.
– Ні, нічого тут не бачу. Навіщо ви мене покликали? – роздратовано промовила Карина, нахилившись над ямою.
В цей момент свекруха штовхнула її рукою в спину, і дівчина, втративши рівновагу, впала в компостну яму.
– Що ви робите? Ви навмисне штовхнули мене, – істерично заверещала невістка.
– Не кричи, краще пошукай у ямі ті яйця, які ти підклала мені у вентиляційну шахту, – крижаним тоном промовила Софія Адамівна.
– Запам’ятай раз і назавжди, добрі взаємини будуються на взаємоповазі. А це довгий шлях назустріч один одному, і не варто на цьому шляху починати конфлікти.
– Образно кажучи, якщо ти виїдеш на зустрічну смугу, то зіткнення буде неминуче, і обидва постраждають. Не думай, що я не можу за себе постояти.
– Так що, наступного разу, перш ніж нагидити мені, добре поворухни мізками, можливо воно того й не варте. А тепер вибирайся з ями, й не надумай скаржитися моєму синові, інакше я розповім йому, хто поклав яйця у вентиляцію!
Карина з похмурим виглядом вилізла з перегною і мовчки пішла до хати. На всі розпитування здивованого чоловіка вона відповіла, що випадково послизнулася на мокрій траві та впала.
Григорій беззлісно пожартував над дружиною і пішов з нею у ванну, щоб допомогти відмитися. З того дня Карина перестала крутитися перед Софією Адамівною і при зустрічі була з нею мила.
Через півтора року Григорій купив будинок поруч із матір’ю, і родичі стали бачитися ще частіше.
Однак ні свекруха, ні невістка жодного разу не згадали про минулий конфлікт.
Дійшло, мабуть, до недолугої, що не варто з нею загравати, можна і відсіч отримати! Що скажете про витівку свекрухи, стосовно невістки? Вона слушно вчинила?
