Невістка зараз обурено вимагає від мого сина вибачень, нібито він образив її своїми підозрами та вимогами зробити тест ДНК їхній дитині.
Так обурюється бідненька, ніби син не має приводів розмірковувати на тему, а чи його це дитина. Хоча рік тому вони мало не розлучилися через невістку.
Вона тоді сльози лила, казала, що оступилася, але все усвідомила. Ще невідомо, чи були б вони зараз у шлюбі, якби вона тоді не опинилася в положенні.
Я ніколи не лізла у сімейні справи сина. Що він мені розповість, те й знала. Невісточку я нічого не повчала, дотримуючись думки, що, по-перше, у неї своя мама ще жива, по-друге, треба буде сама запитає.
Тому про те, що син підозрює свою дружину у зрадах, я навіть не підозрювала. З’ясувалося це лише тоді, коли він знайшов підтвердження своїм підозрам.
Якось він там побачив у її телефоні більш ніж відверте листування з фотографіями та іншим, влаштував дружині скандал і з валізою приїхав до мене.
Тоді все й розповів. Казав, що вже з пів року мучився підозрами, а тепер нарешті з’явилися докази. Хоча сама невістка плакала та казала, що жодної зради не було.
Вона, захлинаючись сльозами, розповідала, що це просто листування, кілька разів тільки зустрічалися, але навіть поцілунків не було, а мій син собі щось навигадував.
– Чим мені треба заприсягтися, що я тобі не зраджувала? Так, оступилася, але я все вже зрозуміла, вибач! – плакала вона.
Оскільки стосунки вона прийшла з’ясовувати до моєї квартири, то я стала випадковим свідком усіх цих скандалів. Але пораду синові дала лише один раз.
– Ти або з нею розлучайся, або повертайся додому, нічого ні себе, ні її мучити.
Син сприйняв мою пораду по-своєму, їдко подякував, що я жену його з рідного дому, зібрав валізу і поїхав до друга. Нібито миритися він не збирався. Хоча з дому я його не гнала, я дала пораду просто визначитись.
Через кілька тижнів раптом з’ясувалося, що син знову живе зі своєю дружиною, розлучатися не збирається, а його дружина чекає на дитину.
Я не стала нагнітати ситуацію, син дорослий хлопчик, сам розбереться у своїй родині. Якщо не пішов, значить такий його вибір. З невісткою я і до всієї цієї історії не дуже часто спілкувалася, а з того часу взагалі перейшли на короткі привітання зі святами.
Ось з’явилася дитина, минуло півтора місяця, син знову з валізою у мене на порозі. Це вже не смішно. Запитую, що цього разу, але син відмовився це обговорювати.
Час від часу не легше. Ще й дитина під роздачу потрапила. Вирішила я невістці зателефонувати, дізнатися, в чому річ.
Виявилося, що син запропонував провести тест ДНК, а невістка влаштувала істерику, син сказав, що йому все ясно, раз не хоче робити, значить, є, що приховувати.
Я сина розумію, все це виглядає дуже підозріло. Невістка могла б просто дати згоду і не морочити нікому голову, якщо впевнена у своїй правоті.
– Ваш син запідозрив мене у зраді, це образливо!
Наче вона не давала приводу так думати! У сина є всі підстави сумніватися, чи він батько дитини, бо дуже раптово вагітність трапилася.
Невістці я все висловила, порадивши не набивати собі ціну, а зробити тест, раз вона себе такою ображеною відчуває. Якщо дитина від мого сина, то він перед нею просить вибачення, а якщо вона не хоче робити тест, це наводить на роздуми.
Поки що тиша. Син живе в мене, невістка мені не пише, лаятись не приходила. А я онука ще жодного разу не бачила, та й не знаю чи побачу тепер? Та й взагалі, чи мій це онук?