Незвичайна історія в електричці

Було це років п’ятнадцять тому. Я з чоловіком проводжала сина в армію. На дворі було літо, страшна спека під тридцять градусів. Але голову мені не напекло (я була в легкій панамці), так що навряд чи мені все це здалося. Хоча хто його знає …

Стояли ми на пероні спітнілі, мокрі з купою речей, сумок, баулів, валіз, так як планували ще на зворотному шляху заїхати на дачу, і чекали електричку.

Далі син наш пересідав на поїзд далекого прямування, на який вже був куплений квиток, ну, а ми їхали власне до нашої дачі. Коли підійшла електричка і ми в неї завантажилися, то зрозуміли, що по запарці, та й через спеку цю, забули купити квитки на цей самий приміський поїзд.

Що робити? Контролери як на зло попадуться, штраф будуть виписувати при всіх. Син без п’яти хвилин захисник Батьківщини, а тут таке. Яка ганьба! Всю дорогу їхала як на голках, сподіваючись на те, що на цей раз пронесе.

Контролери в той час ходили по електричках рідше, ніж тепер. Але не пощастило. На черговій станції в вагон увійшли два чоловіки з перевіркою квитків. Контролери! Серце просто в п’яти пішло, а на лобі піт холодний виступив. Тут-то і сталося незрозуміле. Переді мною раптом з’явилася невелика хмарка, як від пари, а чийсь м’який голос шепнув:

«Проси Будду, щоб допоміг!» Я була настільки засмучена, що сама не помітила, як почала шепотіти: «Будда, допоможи, Будда допоможи …»

Далі і зовсім чудеса. Ми сиділи в самому кінці вагона, контролери перевірили у всіх квитки і почали наближатися до нас. Але замість того, щоб запитати наші квитки, вони просто пройшли повз і пішли в інший вагон електрички! Тобто вони по суті навіть уваги на нас не звернули! Доїхали ми в підсумку спокійно і ніяких пригод по дорозі більше не сталося.

Що це було: сонячний удар або містика, я і сама не знаю і навіть через багато років до сих пір в роздумах …