Ніколи не могла б подумати, що рідний брат виявиться таким жадібним і захоче заробити на мені. Тепер мені більше нічого в нього не хочеться просити, а допомагати – тим більше. Та і як тепер просто спілкуватися – теж розуму не прикладу

Ніколи не могла б подумати, що рідний брат виявиться таким жадібним і захоче заробити на мені. Тепер мені більше нічого в нього не хочеться просити, а допомагати – тим більше. Та і як тепер просто спілкуватися – теж розуму не прикладу.

Кілька років тому батьки купили собі дачну ділянку. Бабуся-господиня померла давно, і спадкоємці вирішили продати город через непотрібність. А може, їм просто гроші були потрібні. А у батьків якраз гроші були. Але батьки захворіли і їздити не змогли, а торік взагалі їх не стало.

Дача перейшла як би нам, але при купівлі оформлена була на старшого брата – я не знаю, чому батьки так зробили. Проте, оскільки раніше між нами ніколи не було фінансових суперечок, я не надала цьому значення. А треба було б.

Я одружена, є півторарічний син. Поки батьки були живі – завжди всі дружно спілкувалися: ми з чоловіком, брат і батьки. Часто збиралися в них вдома, спілкувалися, просто у сімейному колі проводили час. Дуже подобалося виїжджати в подорож усією нашою великою родиною до сусідніх міст, на природу, на базу відпочинку.

А мій чоловік – тоді ще мій хлопець – разом із братом та татом любили їздити на кілька днів на рибалку. І взимку, і влітку. Ми з мамою не розуміли, як можна сидіти цілими днями на річці та чекати, чи буде клювання або ні. А взимку – це ж холодно та вітряно! Але якщо нашим чоловікам це подобалося – ми були лише «за». Все ж таки родинні зв’язки потрібно підтримувати, сім’я – це головне.

Поки ще були неодружені та після весілля, з чоловіком щоліта їздили у відпустку або на море, або просто Європою. Дуже подобається атмосфера тих місць. Ну а море – просто казка – завжди тепле, заспокійливе. Але завжди забезпечує безліч позитивних емоцій і пам’ять на всю зиму. І для здоров’я дуже корисно – на рік «зарядитися здоров’ям», щоби взимку не хворіти.

Торік нікуди не їздили з немовлям, побоялися, ще маленький. Намучилися б самі та дитину б замучили. І ситуація була незрозуміла. Але вирішили обов’язково цього року з’їздити – півтора року синові, ми давно ніде не були, і з’явилася можливість – і гроші, і час. Не хотілося просидіти у задушливій квартирі все літо.

Тоді відпустка була б не відпусткою, а довгим вихідним. І згадати б не було чого. Але ситуація в країні така, що на наш південь їхати небезпечно, а за кордон одній з маленькою дитиною я не ризикнула.

Друзі постійно викладали фото у соцмережах із відпочинку на дачах. Одні «рекламували» шашлики, лазню. Інші – басейн, лужок, де дітки бігали босоніж і грали в пісочнику. А головне, це природа, ніяких вірусів та мікробів, ніхто з сусідів не шумить. Подумавши, що й в нас теж є будинок із ділянкою, вирішили їхати у відпустку на дачу на весь місяць.

Тим більше чоловік давно зайнявся ідеєю придбати не квартиру, а свій будинок. Зараз багато хто їде з міста до заміських будинків. І іпотека за містом вигідніша, і будинки дешевші, і комуналка виходить нижче за ціною. Тому, мав би вийти у нас чудовий тест-драйв, може ми й зовсім не захочемо жити в приватному будинку? А якщо сподобається і зрозуміємо, що це наше – будемо вже ближчими до мети!

Тому відпустка на дачі на цілий місяць була гарним варіантом. Все ж свіже повітря, вітаміни, все свіже, тільки з грядки: ягоди ростуть, а рештою сусіди пригостять або продадуть за нижчою ціною. Для очищення совісті вирішила запитати брата, чи має він якісь плани на дачу цього року, тому, що у минулі роки він туди не їздив. Сказав, що ні.

Тоді я поділилася своїми планами, для пристойності запитавши, чи можна нам з’їздити на місяць пожити там, все ж таки за документами дача належить йому. На що брат відповів, що подумає. Він завжди так відповідає, я не надала цьому значення.

Але наступного дня брат зателефонував і сказав, що нам можна пожити на дачі, хоч місяць, хоч три, але за гроші. Я обомліла.
– Як це за гроші? З якого часу дача батьків, не зрозуміло, чому і як, дісталася тільки тобі, а я маю ще платити за оренду? Ти не казав, що плануєш здавати її в оренду.

– А я й не планував. Тобі дякую, що наштовхнула мене на гарну ідею – гроші зараз зовсім не зайві. Я подивився в інтернеті – зараз багато хто здає будинки, дачі. Тому, якщо хочеш – будь ласка, поки що не зайнято. Можеш на місяць, а можеш і на все літо!

Ні, хіба це нормально? Якщо допомогти чимось потрібно братові – до мене до першої звертається. І гроші давала свої на покупку машини, коли йому не вистачало небагато. А тепер ось як він «дякує»! Називається, не роби добра – не отримаєш і зла.

Знали б мої батьки, що брат так поводитиметься – впевнена, що не стали б дачу оформляти на нього одного. Нехай спробує щось ще в мене попросити – теж за свою допомогу призначатиму ціну. Не знаю, чи взагалі перестати спілкуватися?

You cannot copy content of this page