Скільки доводиться жінкам-матерям переживати за своїх дітей! І вік дітей тут не грає ролі, в будь-якому віці діти залишаються для батьків дітьми.
Знаю одну жінку у якої з чоловіком двоє дорослих дітей, та й онуки майже виросли. У їх сина Олексія професія військового моряка. Син до військової служби готувався з дитинства і тому знали, не легка його робота, захищати Батьківщину.
Кожен раз, коли він йшов в море, його мама, Ніна Петрівна переживала, всі думки були тільки про те, щоб все було добре, щоб син повернувся живий і здоровий.
У той час, коли Олексій був у морі, його мама вишивала картини. У ці картини вона вкладала своє серце і душу, молилася за його повернення.
Коли Олексій повертався і бачив чергову вишиту мамою картину, розумів скільки ж їй довелося хвилюватися. А Ніна Петрівна говорила, що як тільки вона закінчить вишивати картину, так і повернення сина буде швидким і благополучним.
І якщо під час роботи над картиною стежки виходили рівно, без зайвих вузликів, то і у сина все складалося добре. Щасливі ті діти у яких є такі мами, як Ніна Петрівна, адже немає нічого сильнішого материнської любові.
