Коли доньці було лише 6 місяців, мені довелося вийти на роботу, щоб не втратити місце дизайнера у великій закордонній компанії. Паралельно постало питання про те, з ким буде дитина, адже наші з чоловіком батьки ще працювали, і заради онуки ніхто не хотів звільнятися. Не хотілося, щоб чужа людина виховувала дитину, але виходу не було, довелося брати няню.
Може, це я така вимоглива, але за п’ять років ми змінили шість нянь. Іноді вони не хотіли виконувати мої вимоги і йшли самі, інколи ж я звільняла їх сама. Слава богу, обходилося щоразу без скандалів. Найперша з них, мені одразу сподобалася, педагог, працювала вихователем у дитячому садку. Здавалося, це ідеальний варіант.
Але чи то звичка працювати з великою кількістю дітей і не дуже за ними доглядати, або просто людина не на своєму місці, але якось повернувшись раніше з роботи, я побачила свою дочку, яка самостійно грає в пісочниці. А в цей час няня спокійно розмовляла телефоном далеко на лавці. Розмова тривала майже пів години. За цей час вона жодного разу не підійшла до дитини.
Не писатиму про всіх, але наведу ще один приклад. Наступна няня була в минулому медсестрою та вже у похилому віці. Я думала, що й те й інше дуже добре. І лікар, і бабуся в одному обличчі.
Все було чудово, за винятком того, що вона сама дотримувалася різних дієт і дитину годувала цим також. На мої неодноразові зауваження та прохання годувати доньку тим, що я залишала, вона говорила, що це шкідливо для здоров’я дитини.
Коли я просила приділяти годину з Сонею на читання, вона була проти такого розпорядку, бо вважала, що дитина має гуляти більше, а вчитися буде у школі.
Донька любить малювати, здавалося б, сиди поруч, а вона нехай малює, але няня вирішила, що це пусте заняття для дівчинки, а треба записати її на танці. Довелося і з нею розлучитися. І тепер я думаю, чи я не вмію вибирати нянь, чи просто не можу порозумітися з ними?
