Ось і я зважився анонімно виговоритись і попросити допомоги. Об’єктивно розумію, що причин для переживань та розриву немає, але морально втомився та сил зовсім не залишилося.
Ситуація є банальною. Повернувшись з армії, зустрів майбутню дружину закохався і домігся її. Пройшов, мабуть, через усе. Спочатку не любила, а любила свого колишнього, але далі наші стосунки, шлюб, сім’я та спільне життя. Шлюб ніколи ідеальним не був. Завжди від дружини не вистачало тепла, кохання, ласки та з інтимом теж було не все гладко, було мало і не так, як хотілося б.
Років 5 тому сталося страшне — важко захворіла дитина, і ми буквально боролися за її життя. Все було на мені, я працював так, що себе не пам’ятав, не спав, не їв увесь той час (2,5 роки) на нервах, переживаннях та стресі. У результаті на щастя дитину врятували, згодом розрахувалися з усіма боргами, в які влізли, щоби дитину вилікувати.
Але мене все це надломило, я просто вигорів. Якщо фізично я відновився, то емоційно не зміг. Зараз все навпаки стало краще, дружина емоційно розкрилася, сама тягнеться до мене, йде мені на зустріч, і інтим став частіше і яскравішим, і в почуттях воно ніби відкрилася і прокинулася. Але всередині мене сидить образа та недовіра. В голову лізуть погані думки, іноді мені здається, що вона намагається, якісь свої гріхи замолить таким чином. Вже грішною справою починаю думати, що до цього в неї на боці хтось був.
З іншого боку розумію що безглуздо, причин для негативу для недовіри та підозр немає, приводів вона не давала жодних. Можливо, і справді накручую себе і це все лише образа за те, що її емоційно не було поруч, коли була така потрібна. Не можу вибачити її за закиди, коли дитина хворіла.
А зараз все добре чудово, і я хотів би вірити, але не можу, не можу пояснити словами, просто є щось, що не дає повірити в цю ідеальну картинку, щось у ній у цій картинці не так, а ось що? Зрозуміти і пояснити не можу. А може, просто загнався і вже просто ні в що хороше вірити не можу.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…