Одяг той мама дівчинки кинула в камін на очах у сверухи, сказала вибачитися перед тією жінкою

Христина на носі, а зарплату не видали ні одному ні іншому. Що робити, гостей покликали, з батюшкою домовилися, всім все вже сказали, а грошей не вистачає навіть на одяг для дитини, щоб гарна була на фотографіях.

Але і нехай, щось придумаємо, головне, щоб здорова була, сказала свекруха. Гроші прийшли на карту в останню мить, тому батьки були заклопотані покупкою продуктів, святковим столом, кульками.

Надя, з цією біганиною геть забула про те, що донька її лишається без вбрання. Свекруха заспокоїла, сказала що вона все зробить, і не підвела. В день Христин принесла гарну сукенку для хрещення і шапочку, пояснювати не стала де взяла, на вигляд наче як нова, але якщо і користована, то хіба зрозумієш, все ж один одягали.

Вже не було коли розводити балачки, вдягли дитину і поїхали до церкви. Там дитя кричало несамовито, таке враження що її не хрестили а розіп’яли там, отець заспокоїв всіх, сказав так і треба. Заспокоїлася тільки тоді, коли її в воду опустили, а потім не було часу на вдягання, замотали в рушника та й так і поїхали додому.

Вдома Катеринка спокійно спала, майже до вечора, мати дівчинки здивовано бігала заглядати чи дихає вона, чи все добре. Неабияк наполохана свекруха теж часто забігала в кімнату, малеча спала. Ввечері коли всі почали розходитися свекруха попросила віддати їй костюмчик для хрестин, бо вона пообіцяла його повернути.

У матері ледь серце не стало то це чиєсь? В кого ви його взяли відповідайте? -Та чого ти кричиш так, в сусідки, Аньки, з першої внучки лишилося. Але просила віддати, бо це в неї одне зосталося після того як внучка пішла на той світ, хворіла дівчинка, їй то що, а нашій он, підійшло.

-Та як ви могли, ви на власну онуку одяг з неживої надягли, ще й куди, в церкву, на хрестини. Чи в вас там в тій голові геть пусто? Мама Катеринки відразу подзвонила бабці, яка викачує, і спиралася що робити.

Та відповіла, що цього разу все обійшлося, якщо дитя спить, і то добре, що в церкву пішли в тому костюмі, а не так його стали носити. А ще суворо наказала ніколи ні малим, ні дорослим не вдягати одяг тих, хто вже відйшов.

Одяг той мама дівчинки кинула в камін на очах у сверухи, сказала вибачитеся перед тією жінкою, але я не дозволю на когось ще вдягнути ці речі. Правильно чи ні, але вже що є.

You cannot copy content of this page