Я вже тиждень у скрутному становищі. Переїхала в іншу країну моя сім’я, батьки, брат із сім’єю та брат його дружини. Дітям у брата було 10 і 6 років, як його дружина йде до іншого. Брат тяжко пережив розлучення, але більше від того, що діти переїхали з матір’ю до іншого міста.
Минає років десять і приїжджає колишня теща мого брата. Жінка хвора, приїхала зробити операцію. Вона продала свою квартиру і приїхала до свого сина, який мешкає на одній вулиці з моїм братом. Син її возить до всіх лікарів. Я як колишня родичка (на своє нещастя) відвідала її до лікарні. І коли вона одужала, у цієї жінки починаються сварки з її сином.
Він не одружений, працює вночі, а вдень відпочиває. А їй нудно, вона починає його розпитувати дурницю всяку, син її сердиться, починає кричати, що йому потрібен відпочинок. І отак у них почалися проблеми. Вона ображалася, що син любить собаку більше ніж мати.
Дійшло до того, що він її облив водою та виставив із дому. Вона кілька ночей провела в лікарні, там у швидкої допомоги можна в залі очікування подрімати.
Але коли охоронець помітив, що вона вже другу добу перебуває там, викликав поліцію. Через те, що вона розмовляє погано, з поліції зателефонували мені (у неї в телефоні є мій номер) і через мене запитували.
Пізніше на її свідченнях (там уже перекладала інша жінка) суддя наказав, що син не може наближатися до будинку, де буде його мати, не ближче ніж на 300 метрів. Ця заборона на 3 місяці.
Поліцейські виставили сина з дому і дали ключі цій жінці. Вона хоче поїхати в іншу країну, і в цей момент син сказав, що придбає їй квиток. Аж тут розпочався карантин. Вона мені дзвонила задоволена, казала, що холодильник повний, все чудово.
Я їй говорила, щоб вона не раділа, бо коли прийдуть рахунки платити за все (газ, світло тощо), як вона платитиме, якщо просила гроші то в мене, то в мого брата.
Їй потрібні дорогі ліки (якщо татові я купую, припустимо, за 200 гривень, то їй треба за 1200). Одного разу купила я, іншого соцслужби. Декілька разів допомогли продуктами. І вона взяла у звичку дзвонити мені. Рахунок за електрику прийшов, вона теж до мене. І я щоразу їй пояснюю, що треба потерпіти.
Востаннє сказала їй, щоб попросила мого брата, хай він скаже її синові за квитанцію. Я живу за 15 км від міста, а мій брат на одній вулиці. Так ось, її син сказав, що має долари, нехай розміняє і платить. І тут вона мені почала дзвонити. А я дуже втомлена не відповіла.
Я працюю, зараз не 8 годин, а 5-6, але дорога на роботу, з роботи, весь час у масці плюс дезінфекція постійно на роботі. Голова болить, нудить наприкінці дня, і тут її дзвінки. Я взяла та відключила телефон. Хочу відпочити, я ж маю сім’ю, свої проблеми. Вже тиждень не заглядаю і ось думаю, чи я правильно вчинила.
Але чесно, я дуже втомилася вирішувати її проблеми. Мої батьки люди похилого віку, не вимагають стільки уваги. А її дочка знати її не хоче, і я їй переказувала через племінницю, щоб та подзвонила, але нічого.
