Сьогодні, на моєму уроці одна дитина дуже засмутила і образила, сама того не знаючи, іншу дитину. А сталася ось така історія.
Діти виконували звичні вправи із серії спеціальної фізичної підготовки. В одного хлопчика (він сам по собі худий, не спортивний) ну зовсім не виходило виконувати згинання рук в упорі лежачи. Я підійшла, щоб допомогти йому. Поруч з ним знаходилася інша дитина, і можливо з заздрощів, що я підійшла і до неї, або через свою дитячу дурість, він заявив на весь спортивний зал: «Він зовсім не вміє нічого чоловічого робити, адже у нього немає батька. А мій тато мене всьому вчить, навіть у неділю на футбол водив, а минулого тижня ми ходили на риболовлю…»
Я зупинила розповідь цього хлопчика, пояснивши це тим, що слід стежити за диханням під час виконання фізичних вправ. Ця дитина просто продовжила працювати далі, а ось перший хлопчик засмутився зовсім.
Я не змогла до кінця уроку викликати хоч трошки радості чи хоча б зацікавленості в його очах. Про який урок тут говорити, коли зачепили в дитячій душі найпотаємніше. Адже кожна дитина бажає, щоб у неї були тато і мама, щоб вони любили один одного і його, їхнього малюка, щоб не тільки мама, а й тато приділяв йому увагу.
Пам’ятаєте, як ви в дитинстві хвалилися тим, що ваш батько найсильніший, найхоробріший, найважливіший? Як ви пишалися ним! Зараз насправді дуже багато дітей виховуються без батьків, виховуються однією матір’ю. Це ще добре, якщо в сім’ї присутній ще якийсь близький дитині чоловік (дідусь, брат матері і т.д.), який стане прикладом малюкові, зуміє в потрібний момент підтримати його, захистити, порадити, допомогти.
А якщо ні? Дитина росте з комплексами, росте незахищена, і морально, і фізично слабка. Адже будь-який психолог скаже вам, що всі душевні травми та комплекси родом з дитинства.
Або інша не вигадана історія, банальна і з глибоким змістом. У нас із чоловіком 3 дітей: двоє вже дорослих, а третій – маленький. Чоловік у якийсь момент вирішив ремонтувати паркан. Поруч із нами живе друг нашого сина. Він трохи старший, але вибору у друзях він не мав, інших дітей такого віку на нашій вулиці не проживало. Зрозуміло, хлопець спочатку дивився у щілини паркану за всім «жахливо цікавим» процесом ремонту паркану. Потім переліз до нас на подвір’я, потім потихеньку приєднався також до «важливої і потрібної» ремонтної роботи.
Хлопчик хороший, але так склалася доля – він виховується без батька. Наш син, зрозуміло, пишається тим, що його батько «може все і навіть забивати дуже великі цвяхи». Щебече з татом, називає його, то важливо «батьком», то просто татом. І колись наш маленький сусід, теж почав називати мого чоловіка татом. Чудово, що мій чоловік, дорослий і тактовний чоловік, його не обірвав, не виправив, а мовчки дозволив йому так себе називати. Ви не уявляєте, з яким щастям він кричав: «Тату, дивися, у мене виходить!».
Дорогі жінки, звертаюсь до вас: бережіть свою родину! Не втрачайте бездумно через дурниці своїх чоловіків та батьків своїх дорогоцінних, найкращих дітей. Свою долю ви може ще й влаштуєте, (що теж не факт), а от батька дитині навряд чи знайдете.
Шановні чоловіки. Зараз ви сильні та сповнені життєвої енергії. Вам здається, що так буде завжди. Але час невблаганний. Прийде час, і все нам віддасться за наші гріхи. Не кидайте своїх дітей, їм без вас не можна. І вони згодом стануть вашою опорою та вашою гордістю. Бережіть родину.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…