Олегу по молодості наворожили щось тривожне щодо його шлюбу, він переймався, поки не встиг одружитися і розлучитися два рази

Самотність – не вирок, але не для всіх. Практично завжди, коли в моєму середовищі заходить розмова про спільне проживання, шлюб і тому подібне відбувається одне і те саме. Згадується мені одна історія, що сталася зі мною в юності.

Якось з другом, потрапили ми в гості до його знайомих, молодої пари (імен не пам’ятаю), вони були нашими ровесникам (було нам тоді років по 17), як годиться – випивали, веселилися.

В один момент зайшла розмова про ворожіння по руці-хіромантії. Я як людина схильна до містицизму цю тему підхопив і в підсумку господар став нам по черзі ворожити. Тут я повинен зробити деякий ліричний відступ: З початку мого статевого дозрівання, моя мама (а ростила мене вона самостійно) перейнялася моїм статевим вихованням зокрема, вона роздобула на той момент дефіцитну книгу для підлітків про ці всі “справи”.

Також, моя матір стала багато зі мною тоді спілкуватися на тему гендерних відносин, але розмови практично завжди проходили через призму моралі. суть якої полягала в одному тезисі, що в шлюбі все це добре і бажано, а поза шлюбу не надто. Коротше, якщо можна так висловитися, то я в силу своєї вразливості, був схильний до якогось програмування, що сім’я це добре і все таке, а холостяцьке життя – життя збиткове.

Тепер, повернемося до наших ворожок, тобто знайомим хіромантів. Дійшла ворожити черга до мене. даю руку і чекаю пророцтв. Хлопець довго дивився (зауважу, що всім попереднім “пацієнтам”, він наобіцяв довгого і щасливого життя, особливо в шлюбі) і коли вичерпавши терпіння я почав ставити питання, мовляв, ну, що там бачиш, коли одружуся, він з деякою неохотою (як людина, яка не хоче засмутити) каже – так одружишся ти, не турбуйся. І все.

Мені, як ще раз скажу людині вразливій, ця ситуація запам’яталася насамперед своєю тривожною недомовленістю. І я довго з цього приводу переживав-пережовував :), аж до першого свого одруження. Хоча на той час мої побоювання на цей рахунок і батьківське програмування, сильно згладилися, в силу моїх життєвих спостережень і роздумів.

І тоді я вже не особливо хотів одружитися, просто йшов по інерції закладеною мамою в мене програми. Пройшли роки, я розлучився, одружився знову, знову розлучився. Після другого розлучення, ще якийсь час перебував в ілюзії, що “обов’язково треба цю нитку знайти.

Тут знову повинен зробити відступ, все своє свідоме життя я цікавився буквально ВСІМ, “від батона до кондома” так сказати. Найулюбленіше заняття у мене спостерігати й розмірковувати / аналізувати. Не виключенням виявилися роздуми на тему взаємин між чоловіками та жінками. Благо їжі для цього було більш ніж достатньо (два шлюби, це вам не “шури-мури”).

Так ось, зі своїх спостережень вивів я одну закономірність – Чим більше людина отримує знань, тим менше його турбує питання самотності. Як говориться – Я сам собі офігенний друг. Самотності бояться люди з малим і середнім кругозором, для людей зі великими знаннями – це не проблема. Якось так, хлопці.