Вітання всім! Хочу розповісти свою історію нещасливого кохання. Вийшла заміж я у 22. Відразу дізналася про дитину. Здавалося, все гаразд.
Але… чоловік почав пропадати ще до народження дитини. Смс купа, пароль часто змінює. Потім наче вщухло. Мені нема коли було думати про це – диплом, дитина, бабусі не стало.
А чоловікові на руку. Знову та сама історія. І знову недовго. Потім друга дитина. Всі були проти, але чоловік сказав – хороша дружина від дитини не позбудеться. Це зараз я розумію, що це безглуздо. А тоді було не до жартів. Ну, народила другого.
Поки ходила пузата, чоловік знову гуляв. А коли народила, перестав. Але ненадовго. Під Новий Рік познайомився з якоюсь дівкою і почав пропадати. Навіть обіцяв їй Новий Рік відзначити разом, а мені сказав відзначати у мами з дітьми. Але мамі було ніколи і я пішла до чоловіка.
Після Нового Року я застаю його за телефонною розмовою, яку він швидко перериває. Потім дивом беру телефон, а він не вимкнений.
Ну, і прочитала його смс. Потім скандал, звісно. Я вже не терпіла та висловила все. Зібрала речі і зібралася було до мами, а чоловік мені каже – “ось, дивись, я тебе не виганяв, ти сама йдеш”.
Це було для мене шоком! Я з двома дітьми (одному 2 роки і другому 4 місяці) у мороз із сумками пішла. Але він так і не відчуває своєї провини. Потім приходив, але не просив пробачення, а доводив мене, аби я його послала.
Але я і посилала, і плакала, бо любила, але не прощала його. Він думає, що все пройшло. Почав заспокоювати, мовляв, добре, що зараз через це пройшли, а не через 20 років. Мовляв, це норма сімейного життя.
Ось через 2 місяці знову та ж баба надзвонює йому, а він як песик їй відповідає, і жодного матюка в її бік. А мені заливав, що посилав її, але вона сама типу дзвонить йому.
Потім усе стихло, але не на довго. Через місяць знову дзвінки від неї, але вже збережена вона в контактах під іншим ім’ям (чоловічим). Ну, думаю, все вистачить з мене. Кажу або вона, або я. Якщо вона така чудова, то йди.
Він лишився зі мною. Типу йому діти потрібні. Отож і живемо так. Тепер машину купили, таксує. Але Бог його знає, як він таксує. Але дзвінків немає.
Ще й у відрядження їде на півтора місяця. Що робити, не знаю. Може, хто допоможе. Адже збоку легше рубати. Просто двоє пацанів, два сини. Будь-який чоловік про це мріє. А мій…