З Дімкою ми дружили давно, з третього класу. Я вважав його найближчою людиною, і дуже довіряв. Моя батьківська родина досить заможна та щаслива.
А ось у друга з фінансами було завжди скрутно. Але він ніколи не скаржився, не сумував, не просив і не заздрив. Навпаки, був оптимістом і вмів, як то кажуть, створити «шоу з нічого».
Після школи мені вдалося вступити до університету. Діма пішов на той самий факультет, але заочно. Він вимушений був влаштуватися на роботу, адже його батька не стало, і залишилися вони вдвох із мамою.
Досі не розумію, як можна працювати, та ще знаходити сили щось вчити, та читати. Перший курс університету подарував мені знайомства з новими людьми, зокрема з Діаною. Здається, тоді я реально закохався і палкі побачення не змусили на себе чекати.
Лише моєму другові нова пасія не припала до душі. Спочатку він жартував над її смаком і манерою одягатися. А потім дуже точно став помічати всі недоліки, й відпускав із цього приводу шпильки.
Але, робив він це тільки наодинці зі мною. Дівчина нічого не знала. А Діма стверджував, що вказує на всі її огріхи виключно по-дружньому. Типу, хоче, щоб я розумів з ким зв’язався.
В деяких зауваженнях я бачив, що друг має рацію, коли міг мислити тверезо. Але якщо ми залишалися з нею наодинці, я забував про все.
Отак одного разу, потягнувши зайвий кухоль ігристого, я запропонував їй жити разом. Зробив я цю пропозицію в присутності всіх наших друзів. Вже вранці я про це пошкодував, але було пізно.
Мені було незручно йти назад. Що подумали б про мене друзі? Та й з батьками жити мені набридло.
Таке враження, що вони продовжували ставитись до мене, як до дитини. Діана винаймала невелику квартиру, і я переїхав до неї.
Дімон реально зачастив до нас. Від своїх закидонів він не відмовився, тому показував мені знаками, що куховарство не вдалося, або, що в халатику Діана виглядає як Свинка Пепа.
Я сам почав помічати, що повага до мене не така, як хотілося б: почався винос мозку, що треба шукати підробіток. Вона пиляла мене, що в нас має бути більше грошей, що треба відкладати на майбутнє, та іншу старечу маячню.
А ще вона почала зворушуватись дітками знайомих. У результаті, мене все почало бісити. І я частіше став віддавати перевагу гулянкам з Дімою, аніж сидінню вечорами з нею.
А вона почала мене за це відчитувати, начеб то мала на це право. Словом, речі були зібрані, і я знову відправився до батьків. Було це чотири місяці тому.
Через два місяці, як завжди, хотів піти розвіятися, але друг відмовився. Послався на те, що зайнятий. Потім знову не пішов. Я вже подумав, що у нього проблеми, й вирішив поговорити з тіткою Олею, його мамою.
Приходжу до нього додому, а мені відчиняє двері Діана! Ви можете собі уявити? Виявляється, вона переїхала, і вже місяць мешкає у Дімки, як громадянська дружина.
Причому тітка Оля цьому дуже рада, та щаслива. У мене аж щелепа відпала від такої новини. Трохи пізніше заявився сам Діма із покупками. Прямо весь такий: «Діаночко, сонечко… Мишеня-кошеня…» І навіть про одяг гостроти не відпускає.
Коротше, вийшов я, чекаю, що зараз наздожене мене товариш, і все пояснить. Нуль. Я йому сам дзвоню, кажу, мовляв, вийди, поспілкуватися треба. І що? Відповідає, що вони вечеряють. Типу, давай завтра.
Наступного дня починає поводитися, як ні в чому не бувало. На моє запитання, щодо співмешканки, з подивом:
– Що я маю пояснювати? Ти ж з нею розлучився. А я ось закохався.
Але він повівся зі мною ще гірше, коли прийшов з нею в нашу компанію. Вихвалявся, яка вона чудова, і як йому пощастило. Відверто кажучи, я був готовий крізь землю провалитися. А ще мене взяла злість!
А нещодавно вони розписалися. Мене, звісно, на урочистість не покликали. Я дізнався про це із соціальних мереж. Звичайно написали, що весілля було скромним, тільки з батьками.
Але я не сумніваюся, що мене вони вже просто виключили зі свого кола спілкування. Найкрасивіше весільне фото дружок підписав: «Найкращий день у моєму житті». Ось так сталося: друг сміявся з моєї дівчини, а тепер одружився з нею, і повністю задоволений.
Хтось скаже, що сам винний. Це так. Варто краще дивитися, хто справжній друг. Як це зробити? І чи це зрада? Адже мене самого дратували недоліки Діани. Навіть якби ніхто на них не вказував, я б їх все одно помічав.
І я сам пішов від неї. Може, я ще не був готовий до таких стосунків? Дімка давно взяв на себе всю відповідальність за сімейний бюджет, маму, квартиру, майбутнє.
А в мене не було потреби ось так горбатитись за гроші, економити, розраховувати все до дрібниць, бути комусь зобов’язаним. Та й бажання не було.
Хоча я радий, що вони мене на весілля не покликали. Коли їх спільні фотографії побачив, то зрозумів, що ревную її жахливо. Мабуть, наївно сподівався, що зможу з нею помиритися?
Або, що вона сама прийде до мене, і ми знову зустрічатимемося без зобов’язань. Коротше, заплутався я до кінця! Та ще й лишився без двох близьких мені людей!
