Ось уже пів року, як я ховаю частину зарплати від дружини. Ще минулого року я зрозумів, чому нам не виходить ні на що накопичити

Ось уже пів року, як я ховаю частину зарплати від дружини. Ще минулого року я зрозумів, чому нам не виходить ні на що накопичити.

Велику техніку ми не купуємо, курортами не їздимо, дорогими машинами не володіємо. Заробляю непогано, але грошей у сім’ї постійно немає.

Одного дня я усвідомив, що ситуацію треба міняти. Сів, підрахував наші прибутки, проаналізував витрати. І побачив, що більшість грошей дружина спускає в нікуди.

То їй потрібні нові штори на кухню, бо “старі не вписуються в інтер’єр”. То терміново треба оновити люстру у вітальні, бо її не подобається, як вона світить.

Переконати дружину неможливо. Якщо вона щось замислила, все зробить, щоб досягти свого. І тоді я вирішив, що віддаватиму їй лише частину зарплати.

Сказав, що у конторі справи йдуть не дуже і зарплату сильно урізали. Видаю їй певну суму, яку, я розрахував і нам цілком вистачає на життя. Решту складаю на спеціальний рахунок.

Наприкінці року чи навіть раніше подарую їй ці гроші як премію. Або щоб вона все не розтратила за тиждень, сам куплю путівки та хоча б вивезу дітей у відпустку.

Дружина, звичайно, побурчала, що грошей поменшало. Але загалом особливого невдоволення не виявила. Ми не голодуємо і не ходимо в лахміттях. Просто витрачаємо лише на те, що справді потрібно. А не на все поспіль.

Все йшло просто чудово. Поки у справу фатально не втрутилася теща. Одного вечора, поки дружини не було вдома, я на своєму ноутбуці зайшов до особистого кабінету банку.

Вирішив подивитися, скільки вже зібралося на рахунку, який я жартома назвав “заначка від дружини”. І тут прийшла теща. Я зовсім забув, що вона має забрати молодшого з музичної школи.

Побіг відчиняти двері, ноутбук залишив у спальні. Поки я порався з сином, теща, як завжди, шастала по квартирі.

Стара відьма щоразу перевіряє квартиру. Наче щось могло змінитись за ті три дні, що її не було.

Звідки мені було знати, що вона і в спальню зайде. Та ще й ніс суне в мій ноутбук та побачить власний кабінет банку. Того вечора вона мені нічого не сказала.

Пішла, як завжди, відпустивши пару єхидних коментарів про щось несуттєве. А наступного дня вона мені зателефонувала.

— Зятю, те, що ти від моєї доньки гроші ховаєш, це ти правильно робиш, з цим я згодна. Ірина та ще марнотратка, ніколи не вміла грошима розпоряджатися. Але я – інша справа, — заявила мені теща.

Я про себе хмикнув. Теж мені олігарх знайшлася. Вічно накупить нісенітниці та потім циганить у доньки до пенсії. Проте теща ще не закінчила:

— Я життя прожила і ціну грошам чудово знаю. А ще я знаю, який буде скандал, якщо Іринка дізнається, що ти від неї гроші ховаєш. Невідомо, на що ти взагалі збираєш. Може, жінку завів на боці? — хитро додала відьма, тобто теща.

Я промовив, що нікого я не завів, а просто вирішив дружині зробити сюрприз. Мовляв, збираю на відпустку, про яку ми мріємо вже третій рік.

Теща кинулася в атаку:

– Яка відпустка, на що вона вам? Он у мене на дачі чудово відпочинете. Особливо якщо ми там лазню поставимо. Як вважаєш, зять? Хочеш лазню на дачі?

Я каверзи не почув, тому просто сказав, що лазня в мої плани не входить. А теща перебила:

— Тепер входить. Якщо хочеш, щоб я мовчала, виділи мені грошей на лазню. Я все розумію і про шикарну якусь мову не веду. Мені достатньо найпростішої маленької лазні.

Ще додала, що, якщо я не погоджуся, вона Іринці все в такому вигляді розповість, що мені простіше самому на себе руки накласти.

— Ти знаєш мою дочку, вона й розбиратися не буде. Подасть на розлучення і все тут, — зловтішно промовила теща і назвала суму, яка їй потрібна для виконання мрії.

І як розрахувала “люба” теща, просила рівно половину того, що в мене на тому злощасному рахунку скупчилося. Я, було, заїкнувся, що мені треба подумати, але теща знову перебила мене.

– Тут і думати нема чого! Не хочеш лазню, то мене в санаторій відправ. У мене всіх подруг їхні діти по санаторіях возять, у вас одних вічно грошей немає. Але тепер я знаю, що вони є. Отже, зятю, вирішуй.

Загнала відьма у куток. Куди не кинь, скрізь клин. Зізнаюся дружині, вона в сказі буде. Ще насправді на емоціях на розлучення подасть.

Оплачувати мрії тещі мені теж не хочеться. Не для того я накопичую, щоб стару по санаторіях катати або в лазні митися. Здалася мені ця лазня, мені й у ванній затишно.

І що тепер робити, як бути? І, головне, не збрешеш тещі, що мені грошей не вистачає на лазню. Вона в нас виявляється просунута. Каже, про всяк випадок сфотографувала екран із моїм банківським особистим кабінетом.

Щоб я не зіскочив з гачка. Доведеться, мабуть, цього року проміняти відпочинок на дачні розваги та пірнати в бісову тещину лазню.

You cannot copy content of this page