Чотири роки тому, я сиділа, як завжди в соціальних мережах. Багато спілкування та непотрібних людей. Серед них було мало тих, з ким можна було поговорити, посміятися і обговорити щось особисте.
Якось у мене почалося спілкування з одним молодим чоловіком, він старший за мене на пару років, не з мого міста і навіть країни. Спілкувалися ми досить близько, але не заходили далеко. Гарні дружні стосунки. Проводили добу безперервно на сайті. Але раптово, навіть і не пам’ятаю через що, він пішов із мого життя. Потім періодично з’являвся, обмежувався одним смс і все на цьому.
Минуло два роки. На сайті, де ми з ним спілкувалися, я вже не сиділа, але на пошту прийшло смс. Була здивована. Згадала його. Вирішила знайти в іншій соц. мережі. і одразу знайшла. Багато з часу нашого знайомства змінилося у його житті. Він відслужив та став військовим. Сім’ю свою не завів. А в мене так само було, батьки, робота, будинок.
Почали спілкуватися, ніби й не було цих двох років. Говорили багато, потім він мені освідчився у коханні. Запропонував зустрічатися і чекати на нього. Мені не було чого втрачати, та й подобався він мені. Минуло пів року, і він до мене приїхав у відпустку, і далі всі відпустки ми проводимо разом. Загалом, все в нас добре, якби не одне, але! Перші місяці наших стосунків були нормальні, а потім жахливі сцени ревнощів, образи та сльози.
Ось я з ним уже два роки, за цей час я багато чула про себе, багато сліз пролила. Кожного разу коли він приїжджає ми сваримося. Багато разів в очі казав, що я йому не потрібна, і він мене не тримає. А потім підходить і каже, що без мене не може і все це просто ревнощі.
Не знаю, що робити та як бути далі. Приводу для ревнощів не даю, не гуляла до нього і зараз вірна. Поганих звичок не маю, симпатична, ніби й не дурна. Все моє спілкування в мережі в минулому, він видалив сторінку. До подруг ревнує і навіть до батьків.
Так визнаю, може і я десь не права. Але я завжди при сварці йду першою на примирення, намагаюся його заспокоїти і не казати нічого зайвого. Своєї думки у мене практично немає. За рік ми переїдемо до нього. Знаю лише одне, там я буду абсолютно одна. І мені страшно від того, яким він може стати! І що може статися зі мною.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…