Зустрічалася я з одним хлопцем пару років назад. Звали його Макс. Гарний, високий, з почуттям гумору. Він грав в футбол і багато читав. Мені здавалося, що я Макса любила. За своєю дуростю і втратила його.
Зазвичай після чергової сварки Максим перший робив кроки назустріч і йшов на примирення. Але терпіння його лопнуло, і останній скандал обернувся розставанням. Я вірила, що хлопець одумається і напише мені щось на зразок «Досить дутися, я люблю тебе і не хочу втрачати». Чекала-чекала, але від Макса нічого не було. Моя гордість не дозволяла опускатися і повертати колишнього. Бігати за хлопцями я не звикла, та й нижче плінтуса це все.
Через деякий час я дізналася, що Макс зустрічається з іншою дівчиною. Мене ніби блискавкою вразило. Я ревіла в подушку, вважала, що життя закінчене. Було страшенно боляче. Як же наївно я припускала, що незамінна для Максима.
Я довго ні з ким не зустрічалася після цих відносин. Іноді проклинала себе, що не берегла свою любов. Часто представляла, як Максим зі своєю новою пасією цілується, обіймається, гуляє, дарує їй квіти … Всі мої думки були тільки про нього.
Одного разу познайомилася з Кирилом. Зовні він був звичайним, що не принц, та й коня у нього не було. Але доглядати молодий чоловік умів. Я повелася і вирішила зустрітися з ним. Все зайшло далеко, я завагітніла, і ми одружилися.
Народила сина. Перший час було важкувато. Багато що в новинку: недосип, плач, пелюшки. Та ще й з Кирилом складалося все не найкращим чином. Він змінився, був уже не таким м’яким і ніжним. Ми скандалили і ніяк не могли поділити обов’язки. Побут нас губив.
Якщо раніше я дбала про свою зовнішність, робила зачіски, фарбувала очі, то зараз могла вийти з зализаним хвостиком і без макіяжу. А навіщо?! Я ж заміжня, він бачив мене у всій «красі» вдома, сенс витрачати час?
Перед днем народження сестри я зібралася з’їздити в торговий центр за подарунком. Паритися з зовнішнім виглядом не стала, одягла джинси і першу випавшу з шафи футболку. По дорозі вітер розтріпав і без того не укладене волосся. Виглядала я м’яко кажучи не дуже.
Тут раптом дивлюся – назустріч мені йде Максим зі своєю дівчиною. Ну чому саме зараз ?! У обнімочку, ошатні і щасливі. Вона в бежевій сукні і чорних туфлях на високих підборах, він в сорочці і темних джинсах. Я швиденько хапаю мобільник і роблю вигляд, що захоплено, нічого не помічаючи, розмовляю по телефону.
Не знаю, чи помітив мене в той момент Максим. Скоріше так … Цікаво, що він тоді подумав? «Добре, що я з нею розлучився» або «Мабуть, у неї зовсім все погано в житті». Одне зрозуміла точно: куди б ти не йшла, виглядати потрібно на всі сто. Адже невідомо хто може зустрітися на шляху.
