– Даремно ти, дівчино, викаблучуєшся. Це я з тобою по-батьківському розмовляю. Але ж й інші можуть прийти…
– Голубці тут завжди відмінні, – Ігор Сергійович відсунув спорожнілу тарілку убік, – батько
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю хто, а ти на свій день народження зібрався в ресторан?! Не жирно? – Олено, ну це ж ювілей! Він повинен запам’ятатися…
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю
Якщо ти не чуєш аргументів розуму, то подумай про інше. Як Ігоря характеризує той факт, що він залицяється до дружини свого друга? Хіба хороша людина б так вчинила? Думаю ні. Виходить, він зовсім не такий
– Віра, ти що таке говориш! У тебе ж є люблячий чоловік та двоє
– Світлана – це втілене нахабство! Їй не соромно лізти до людей зі своїми безглуздими проханнями. А все тому, що вона думає: “А що як пощастить”! – І щастить же!
Жила-була звичайна родина: Сергій Євгенович Потапов – лікар-стоматолог, його дружина Ганна Геннадіївна – менеджер
– Без помилок не станеш мудрішим – це по-перше, а по-друге, у житті потрібна рішучість
Озираючись назад у своє минуле, Іван шкодував, що пізно почав виправляти помилки. Щоправда, це
І вона зрозуміла – адже чоловік її соромиться, точно соромиться! Такий у скрутну хвилину може й кинути! А ще, вони молодші не стають, а людина він, виявляється, не дуже надійна
– Давай зрештою роз’їдемося, якщо ти так говориш! Квартира у нас трикімнатна, розміняємо на
– Ми з вами з різних планет. Різного соціального статусу, як то кажуть… Такі, як ви в автобусах не їздять. А я скромна лікарка, – сказала Ганна
– Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами
– Не розраховуй на нас, – сказав син, коли я залишилася без роботи…
– Не розраховуй на нас, – сказав син, і в слухавці почулися гудки. Олена
– Краще б я до тебе не приїжджала! – Позаздрила зарозуміла сестра
Кожного понеділку Тетяні зазвичай дзвонила старша сестра Маргарита. Жила вона в іншому місті вже
– Мамо, ось раз ти така розумна – візьми й допоможи своїй доньці! – Я? – Здивувалася мати. – Та я ледве рухаю ногами! Ти молода, тобі легше
– Знову?! Слухай, Надю, для кого вона взагалі дитину на світ приводила? Для себе,

You cannot copy content of this page