Співрозмовниця посміхнулася, спостерігаючи за Галею. – Знаю, про що ви подумали, – сказала вона. – Так, я гарна. Та лише цього мало для щастя
Галина радісно вибігла з роботи. Оце їй сьогодні пощастило. На роботі вимкнули світло. І
Писала мама дівчинки, яка відвідувала одну групу в дитячому садку разом із сином Аліни. Коли Аліна прочитала, вона застигла. “Допоможіть, хто чим можете! Донька каталася з гірки, і сталася біда. Зараз їй дуже важко, потрібні гроші. Допоможіть!!!”
Аліна мила посуд після вечері, коли її телефон подав сигнал. В одному з месенджерів
– Щооо? Ти поселив матір у розвалюсі? Я тебе просив, доглядай матір, дбай, я ж тобі гроші надсилав! А ти мені брехав…
У старому будинку Клавдія сиділа біля вікна, дивлячись на дорогу і щось думаючи. Не
Як ми спадок ділили…
– Ти точно не здешевила, Тамаро? – запитувала мене сестра Алевтина, коли я назвала
– Або ти прощаєш мені зраду, або їдь, – поставив мені ультиматум чоловік! Та забув про одне але…
– Або ти прощаєш мені зраду, або їдь, – сказав Ігор і навіть тарілку
-Валю, та кидай свої огірки. Побігли швидше. Там біля магазину молодуха наша з Танькою зчепилась. Хутчіше, все цікаве пропустимо,
-Валю, та кидай свої огірки. Побігли швидше. Там біля магазину молодуха наша з Танькою
— Мама не зі зла! — нарешті випалив він. — Вона хотіла потішити сестру! А ти… ти її принизила!
Олена прокинулася рано, як завжди. За вікном ледь починало світати, але всередині вже підіймалася
— Оль, слухай, візьми моїх із собою! Павлика та Оленку. Га? Їм так корисно буде! Лікарі кажуть, море — найкращий засіб для імунітету. А у нас із Вітькою ну ніяк не виходить цього року, сама знаєш, у нього з роботою завал, а я сама з ними не впораюся, — випалила Марина на одному диханні
— Олюню, привіт! Слухай, у мене до тебе справа… навіть не справа, а прохання!
— Коли вона вже заспокоїться? — запитав Ігор якось увечері. — Про кого ти? — не зрозуміла Наталя. — Про твою бабцю. Скільки можна за нею бігати? — Ігорю, не називай так. Це моя бабуся. Єдина рідна людина. — Ну і що? Я теж рідний. Чи ні?
Наталя відчинила двері квартири й скинула промоклі черевики в коридорі. Жовтневий вечір видався холодним
– Як ти могла? Я тобі вірила, ми ж, як сестри були! – Недолуга, якщо вірила! Ти ніколи не була мені подругою. Я ненавиділа тебе все життя! Ідеальна Настя та її тінь, – гарчала Віка
– Насте, ти все не так зрозуміла! – Андрій рвонув за коханою так, що

You cannot copy content of this page