Сльози сирітські й справді відлилися, хто заслужив на це…
Інна стояла в магазині й розгублено дивилася на прилавок, вона знала, що всі ці
-Головне мовчати! А то знову сварка буде. Її можна зрозуміти. Скоро п’ятдесят і чоловіка немає
До кінця зміни він втомлюється, але він лікар, і цим все сказано… Щоправда, молодий
-А чому це твоя мама житиме у нас, а не у твого брата?! – зиркнула вона на чоловіка. -Бо в нас більше місця, – намагався говорити спокійно Артем. – У нашій квартирі три кімнати, а у брата лише дві… -Так, тільки в нього одна дитина, а в нас двоє
Обуренню Віри не було меж! -А чому це твоя мама житиме у нас, а
– Ану, йди звідси! Коли ж твоя мама за тобою, ледарем, стежити почне? – Гаркнула сусідка Клавдія Матвіївна
– Іди геть! Я тобі скільки разів казала – йди! Що ти тут тиняєшся?!
– Не хочу я дітей, вони мені не потрібні, ясно! Якщо тобі так терміново знадобилося немовля, то шукай іншого, який погодиться і тебе, і дитину твою тягнути! – А я не маю наміру! Не влаштовує – збирай манатки та дуй звідси!
– Не хочу я дітей, вони мені не потрібні, ясно! Якщо тобі так терміново
– Я тебе жаліла, Володю! Ти сидів і нив про урізану зарплату, а я – я казала «не хвилюйся, я зароблю»! І весь цей час платила за твої подарунки цій дівці? Чи сплачувала цей кредит, який ти взяв заради неї?
– Ларисо, тут така справа… У нас неприємності. Мені зарплатню урізали. Володимир сидів на
Так він не поспішаючи йшов вулицею і думав про літо, куди б з’їздити з сім’єю тижнів на два. Як раптом побачив її! Впізнав одразу, незважаючи на довгі п’ятнадцять років розлуки. Та й хіба можна її з кимось переплутати, її, Оленочку, красуню та відмінницю, його перше кохання! Кажуть, що у певні моменти в людини перед очима пробігає все його життя. Так і в Олексія Петровича за дві хвилини промайнула його юність
Робочий тиждень добіг кінця. Олексій Петрович вийшов із офісу і замкнув двері на замки.
– Раз вигнав, то за справу! Забирай свою валізу та виправляй ситуацію! – Незворушно заявила мати
Марина приїхала до батьківського будинку, піднялася на ґанок і нерішуче відчинила двері. Мати та
– Господине! Закусочок готуй, мужики прийшли! – Заревів з порога Дімон
– Гості до нас прийшли! – сказав чоловік. – Трохи посидимо і розійдемося. –
Катя йшла на зустріч із якимось давно забутим почуттям. У голові раз у раз спливали компліменти Миколи на її адресу. Від цих начебто безневинних спогадів на душі в неї було тепло й хвилююче водночас
Жила Катя як багато інших жінок. Не багато, але й не бідували. Вже 15

You cannot copy content of this page