-Ну і чого ти ниєш? Якщо все добре, знімай, поки не перехопили, – зауважила Марічка. -Та господиня вперлася, одиноким не здаю, тільки подружній парі. Ну, Марічко, що мені робити? Марічка трохи подумавши, ляпнула: -Так виходь заміж швидше
-Ні, ну ти розумієш там такий варіант, не хочеться втрачати цю квартиру. Зручна, хороший
– Зой, сподіваюся, твій тато сплатить бензин? У неї щелепа відвисла. – Бензин? Ти хочеш, щоб я взяла з батька, який мені цю машину купив, гроші за бензин?
– … Треба ганчірку вже поміняти, – бурмотіла Зоя собі під ніс, старанно відтираючи
– Нічого не хочете сказати? – ласкаво поцікавилася невістка у блідого свекра та червоної свекрухи. – Ну, що – хто кого тут нагуляв, га? – Влада зневажливо дивилася на пару, що знітилася
Зазвичай у всіх оповіданнях про невістку фігурує свекруха – зла та недалека тітка. Виводить
– Так, Віро! Твоя сестра в положенні від твого чоловіка! – Оля чекає на дитину, а дитина повинна жити в повній родині. І це ще не все. Квартира у вас в іпотеці, але ти повинна поступитися її сестрі. Так! Просто віддати їй
Віра була старшою в сім’ї. Як тільки вона пішла до школи на світ з’явилася
Чоловік поставив ультиматум: або я допомагаю його мамі, або припиняю переказувати гроші своєму батькові. Я обрала третій варіант…
– Ти знову переказала їм гроші! – Володя роздратовано жбурнув на стіл виписку з
– Дружина моя, як хочу, так і вчу! – Злісно сказав Степан
Тамара стояла біля дзеркала в передпокої та поправляла комір вихідної сукні. Раптом вона зловила
– Тепер ви зрозуміли, чому я його вигнала? – Запитала Ніна свекруху
Голос чоловіка, який з кимось розмовляв телефоном на кухні, був тихим і змовницьким. Ніна
– І цей фрукт туди ж – каблучку не може купити, ні, ну ти чув, Вітю? А пам’ятаєш, з якою обручкою ти мені пропозицію робив?
Марина Олексіївна щось наче упустила, забула якусь важливу дрібницю… Неприємно щось свербіло в пам’яті…
-Я носитиму тебе на руках все життя… Даремно вона так поспішає – може, варто трохи почекати, може, це просто звичайні сімейні негаразди. Ні, не буде вона сьогодні цю розмову починати…
Таня йшла додому і намагалася згадати, за що ж вона покохала свого чоловіка… Тепер
– Сама винна, мамо, сама й висьорбуй, – сердито заявила Юля. – Ти ж хотіла волі. Насолоджуйся тепер, хто заважає? – Але ж я в лікарні! Яка тут воля? – заперечила Тамара Леонідівна
– Сама винна, мамо, сама й висьорбуй, – сердито заявила Юля. – Ти ж

You cannot copy content of this page