– Тобто забрати мене з лікарні в тебе не було часу, а оформити квартиру час знайшовся? – Мамо, ну навіщо ти так? Я ж про майбутнє, – почервонів він. – Про своє…
Ганна Михайлівна завжди виправдовувала сина. З дитинства. Якщо Вадим грубив – втомився. Якщо забував
– На обід мужику треба м’яса свіжого наготувати, а не салатами його годувати. Ех ти, дружина господиня
Світлана та Андрій одружилися і як всі молодята були щасливі і «в шалаші». Жили
— Ой, а що це у вас тут так порожньо? Ганнусю, а де торт? Я думала, ти спекла щось особливе.
Ганна знала, що день буде важким, ще зранку, коли Сергій почав метушитися по квартирі,
– Живеш на мої гроші! У моїй квартирі! Їси мою їжу! І ще вказуєш, кого я мушу тут терпіти? – Ось як? – Єгор випростався. – Значить, ти мене утримуєш, так? І тепер дорікаєш? – Я не дорікаю! Я констатую факти!
– Ти взагалі розумієш, ким працюєш? Продавчинею! А поводишся, як королева, – Єгор жбурнув
– Усе село знає, чий цей Микола! Батько пішов із життя, бо не просихав, мати втекла! А ти цього малого за стіл садиш, як рідного! Не ганьби й себе, і мене! – Репетувала мати
Коли Миколка вперше прийшов до мене, босий, з роздертими колінами, я ще думала, що
— І взагалі, що це за робота така, де люди до дев’ятої вечора сидять? — продовжував Олексій. — Нормальні жінки о сьомій вдома! — Я заробляю гроші, — спокійно відповіла Ірина, нарізаючи овочі для салату. — Мій відділ приносить компанії гарний прибуток. — Гроші, гроші! — скривився чоловік. — А дім хто доглядатиме? Хто вечерю готуватиме?
Ірина поставила сумку у передпокої й втомлено зняла туфлі. Ще один довгий день в
-Любий мій! Згадай, які я тобі пекла млинці! Ось вони були тонкі! А ці прямо коржики якісь! – зарозуміло підняла брова Алла Антонівна. -Мамо, я взагалі не пам’ятаю, щоб ти колись готувала! – усміхнувся Геннадій, доїдаючи вже напевно десятий млинець, випечений дружиною.
-Надія! Скільки разів я тебе просила пекти млинці тонше! – Алла Антонівна інтелігентно підібгала
– А ви все дріб’язок рахуєте, поки життя проходить повз? – Віка єхидно підморгнула братові
– А ти, Уляно, все в цій куртці бігаєш? – Віка гидливо підчепила двома
Маргарита Миколаївна прийшла з роботи ще годину тому, але досі не переодяглася в домашній одяг. Вона сиділа на кухні за столом, поклавши перед собою телефон і чекала дзвінка… І ось нарешті задзвенів телефон
Маргарита Миколаївна прийшла з роботи ще годину тому, але досі не переодяглася в домашній
– Ось що, дорогі родичі, – промовила я, – квартиру я і справді здаватиму. Вона моя! Документи в порядку, і ви це чудово знаєте. – Руслан, світла йому пам’ять, про все подбав заздалегідь. Як я розпоряджатимуся цими грошима, вас не стосується
У пенсійному фонді дівчина за стійкою подивилася на екран та замовкла. Потім підвела очі

You cannot copy content of this page